+11 Київ
Про те, що опозиційна діяльність у Росії неможлива, я говорив ще багато років тому. Можна вести суперечки про те, що таке опозиційна діяльність, можливо, я неправильно розумію значення цього слова. На мою думку, опозиційна діяльність – це все ж таки реальна боротьба за зміни ситуації, яка існує. Опозиція намагається взяти владу. 15 років тому ми намагалися виборювати вільні вибори, збирати коаліції. Мабуть, пік опозиційної діяльності в Росії, коли щось могло змінитися, – це 2011–2012 роки. Тоді було зроблено останню реальну спробу змінити вектор розвитку країни. Минуло 10 років. Країна скотилася до фашизму і, як на мене, сперечатися про це безглуздо. Росія сьогодні – фашистська диктатура, яка до всіх виявів фашизму всередині країни додала ще й зовнішню агресію.
На цьому тлі було б корисно оцінити результат "опозиційної діяльності" за цей період, підсумок участі у виборах і засіданнях в муніципальних радах. Підсумок сьогодні один – Росія стала фашистською державою. Я не говорю, що ця діяльність привела нашу країну до фашизму. Кожен намагався щось робити в міру своїх сил і можливостей і, очевидно, що це було зроблено щиро і з найкращими спонуканнями. Я розумію, що більшість вірила, що вибори до муніципалітету можуть щось змінити, і вкладала душу у свою роботу. Але є результат. І цей результат настільки жахливий, що суперечка про те, чи варто було цим займатися, втрачає всякий сенс.
Я вважав і вважаю, що це було не просто безглуздо, а й шкідливо. Я, Борис Нємцов, Білл Браудер, Володимир Кара-Мурза боролися за введення санкцій проти Росії, а ті, хто перебував у Росії на своїх муніципальних місцях, завжди дуже скептично чи навіть негативно відгукувалися про цю ідею, створюючи нам імідж "міських божевільних" на Заході. І багато разів, коли ми виходили з пропозиціями щодо запровадження санкцій, ми стикалися з нерозумінням. "У Росії гібридний режим, – казали нам, – у Росії діє безліч правозахисних та опозиційних організацій. Про які санкції може йтися?"
Під прикриттям цієї "гібридності" путінський режим набирав політичного капіталу і ваги, корумпував європейські політичні еліти. Росія перетворювалася на чудовисько за повного потурання Заходу. Я чудово пам'ятаю момент, коли Росія поверталася до Ради Європи. Тоді я написав відкритий лист до міністра закордонних справ Німеччини Гайко Мааса. Непряма відповідь, яку я дістав, свідчила, що "десятки російських організацій, які і далі функціонують усередині країни, вважають, що це необхідно. А ви хто такі?"
До нас ставилися, як до міських божевільних і радикалів, які бажають зіштовхнути Росію зі шляху еволюційного розвитку, адже ми говорили, що війна неминуча, що в Росії не буде жодних змін через вибори, що путінський режим стрімко котиться до справжнього фашизму і будь-яку діяльність усередині Росії контролює влада. Щось владі не сподобається – тебе миттєво посадять чи навіть уб'ють.
Ця суперечка сьогодні закінчилася, і ми маємо обговорювати зовсім інші речі. Настав час думати, що буде з Росією в майбутньому, що буде з образом нашої країни, коли цей кошмар закінчиться. Путінський режим піде рано чи пізно, хоч і найстрашнішою ціною. Але цілком очевидно, що роки й десятиліття Росія зживатиме комплекси нацистської Німеччини. У "прекрасної Росії майбутнього" у цьому майбутньому будуть серйозні проблеми, у неї буде репутація бандитів та вбивць, як у Німеччини 1945-го. І якщо ми відштовхуємося від цієї точки зору і розуміємо, що ми всі тією чи іншою мірою відповідальні за жахливі злочини режиму в Україні, то ми маємо думати не про те, як підтримати свою опозиційну репутацію в очах невеликої купки людей, а про те, як нам усім разом домогтися того, щоб у Росії з'явився шанс повернутися до спільноти цивілізованих народів.
Джерело: Гарри Каспаров / Facebook
