0 Київ
Я приїхала в місто за годину до обстрілу мого мікрорайону. Дорогою думала – дістануся, сяду за комп і стану вас смішити "пригодами добермана в селі під час грози". Ми, власне, тому й повернулися з дачі. Дощ, блискавки, різко похолоднішало. Ще зустріли вранці діда з козами, він аж перехрестився. Каже: "А ви що, тут ночували?!" Виявилося, громовідводів немає, і дачники виїхали напередодні.
І я хотіла вам розповісти, як Гектор увечері втік у ліс через дірку в паркані. І як я шукала його під дощем, кликала й зірвала голос. А він повернувся веселий, брудний, око блищить, писок віддає різким запахом дикого кабана. Хотіла ще пожартувати, що в усіх нормальних людей на свята чипси зі смаком холодцю, а в мене доберман з ароматом вепра.
Але сьогодні не жартується.
Буквально за годину після того, як ми зайшли додому, у Харкові пролунав потужний вибух. Моя багатоповерхівка підскочила й секунду висіла в повітрі – таке було відчуття. Сирену не ввімкнули. Перші хвилини в міських чатах писали, що система оповіщення зламалася. І навіть те, що це грім, тому немає тривоги.
Поки люди з різних кінців Харкова висували версії, я зі свого вікна почула страшні крики людей. По вулиці із завиванням помчали "швидкі". Приліт. Ще за кілька хвилин чат нашого мікрорайону збурило повідомлення від мами: "Мій Олег і ще три хлопчики грали у футбол. Влучило просто у стадіон, в Олега подряпане обличчя, інших порвало".
З вечірніх новин ви дізнаєтеся, що російська ракета вибухнула посеред шкільного стадіону на Салтівці. Семеро людей постраждали, четверо з них – діти. Два хлопчики в тяжкому стані. Я не знаю, чи доречно тут подякувати Богові за погану погоду. Було б сьогодні тепло, "статистика" була б більше ніж жахливою.
Це найкращий стадіон у нашому мікрорайоні, дітлахи стікаються сюди з усіх дворів. Самокати, ролики, велики. Там доріжки рівні, розкреслений баскетбольний майданчик, огороджене футбольне поле, тренажери.
Хай що заявлять сьогодні кремлівські пропагандисти, хай яку дикість вигадають про Генштаб НАТО на футбольному полі чи базу Французького легіону в роздягальні школи – можу сказати з упевненістю на 100%: цілили в дітей.
Нема там нічого. Ні "центрів ухвалення рішень", ні навіть "об'єктів критичної інфраструктури". Житлові будинки, дитячий садок, стадіон, школа. Усе. До цієї школи навіть під'їхати важко. Повірте мені, я там голосую. Завжди чортихаюся, кидаючи машину за пів кілометра.
Одному з підлітків відірвало ногу.
Харків, 8 травня, середа. Пост для Гааги.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
