+10 Київ
Чарівна сила мистецтва – п'ять висновків із десятків мільйонів переглядів.
Навіть якби фільм був ні про що, сам факт удару з тюремної камери захоплює. Навальний ганяє наше начальство брудними ганчірками на потіху всій країні. Навальний атакує, а вони мляво і непереконливо відбріхуються з бункера. Скоро вони на нього в ЄСПЛ почнуть скаржитися. А поки що? Ну брехун, немає ж палацу в декларації! І купання в ополонці як відповідь – мало того, що, найімовірніше, постановка – чи то двійник, то чи вода підігріта, чи то й зовсім павільйон. Набагато гірше – ополонка з вождем у синіх трусах (куди дивиться PR-служба?) – це спроба архаїкою, ритуалами відбиватися від модерну. Так само ефективно, як затикання дірки у греблі пальцем.
Але фільм не ні про що – він убивчий. І десятки мільйонів переглядів заслужені. Це тобі не пресконференції президента, яких давно вже ніхто не дивиться – це живе.
Що нового ми зрештою дізналися про країну, про тих, хто нею керує, і про своє майбутнє?
1. Навальний зробив ще один крок до президентського крісла. Він демонструє непохитність і непереможність – саме такий образ, а зовсім не програми, знадобиться йому в момент краху системи. У свідомості мільйонів людей, яким набрид режим, він став Ланцелотом, котрий викликав на бій Дракона і начхав на дискусії з іншими лицарями, якими способами варто Дракона перемагати? У секретних резиденціях Путіна вже, напевно, радяться з астрологами і служать молебні про позбавлення від цього нещастя.
2. Минулого разу Навальний осміяв ФСБ і все, історично з нею пов'язане. Усі їхні ЧК, НКВД, КДБ, чисті руки і всі інші частини тіла. Зараз мільйони його глядачів сміються вже із самого Путіна. Подивіться, скільки в інтернеті жартів про те, як встав вночі в туалет і розбив лоба об жердину для стриптизу, для якої мети можна використовувати йоржик за 700€ тощо. Чи довго протримається президент, про якого вся країна знає, що він грається машинками? Чи довго може простояти влада, яка викликає не повагу чи жах, а сміх і презирство?
3. Фільм – це звинувачення не просто в корупції, а в жорстокості і навіть убивстві. Зараз триває перерахунок витрачених на палац грошей на операції для дітей, школи, газифікацію сіл тощо. Усе це принесли в жертву не просто іншим політичним пріоритетам – зброї, експансії і решті, а особистому споживанню. Люди вмирають і страждають із вини людини, яка за конституцією має їх захищати. Заради того, щоб він сидів саме на таких меблів, а не на інших, щоб у нього були виноградники та устричні ферми.
4. Але фільм не тільки про палац або корупцію. Герой фільму – сам Путін, палац розповідає про нього більше за будь-які інтимні подробиці. Адже це матеріалізація його смаків, його уявлення про щастя. Щастя – це коли особиста хокейна коробка, персональний зал ігрових автоматів і золото на мармурі. Схожі інтер'єри (набагато скромніші, звичайно) ми бачили, коли кілька років тому по ТБ демонстрували арешт злодія в законі Шакро Молодого. Російські імператори, звичайно, теж вражали гостей розкішшю Зимового палацу. Але вони в цих залах не жили, а виконували представницькі функції. Жили ж нормально, їхні власні кімнати багатством не блищали. Це природно. Уявіть, як ви залазите ввечері на це величезне ліжко під балдахіном – там-таки не заснеш. Нормальна людина не може жити в такому палаці. Навіть більше, нормальна людина не може хотіти жити в такому палаці. А Путін хоче. Це було б лише його особистою проблемою, проблемою його психічного здоров'я, якби в руках у нього не було ядерної кнопки і влади над величезною – нашою! – країною.
5. Наостанок – найнеприємніше. Путін не може виїхати із цього палацу – він будував його занадто довго, він вклав у нього себе, а зовсім не тільки гроші. У нього вже немає часу побудувати щось, що настільки ж втілює його мрію на якомусь острові, навіть якщо він купить його разом з усім, що там є. Отже, він планує залишатися тут. Але під час зміни влади, навіть за будь-яких гарантій безпеки, палац відберуть. Отже, добром він влади не віддасть, буде відстрілюватися до останнього патрона.
Джерело: Leonid Gozman / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
