0 Київ
Про три професії.
Більше 10 років поспіль, починаючи із президентських виборів 2009-го, на тисячах зустрічей та ефірів я говорив про "три професії" і намагався всіх нас переконати: учитель, лікар і солдат – саме від них насамперед залежить майбутнє країни. Саме вони гарантують безпеку, культурний рівень, моральне і фізичне здоров'я нації. Або не гарантують, якщо держава про них не дбає.
Українська держава не дбала. Роками, десятиліттями не дбала. Оплата праці для цих трьох категорій має бути завжди вищою за середню зарплату у країні принаймні на 15–20%. Натомість вона була завжди нижчою.
Держава схаменулася вперше у 2014-му, коли спалахнула війна, – і почала дбати про солдата, бо не було кому, в чому і з чим іти в окопи, рятувати країну.
Держава схаменулася вдруге у 2020-му, коли спалахнула пандемія, – і почала дбати про лікаря, бо не було кому, в чому і з чим іти в ізолятор до хворих, рятувати людей.
Держава ще не схаменулася і не почала дбати про вчителя – хоча і батьки, і діти, та й самі вчителі вже відчули, особливо під час карантину, наскільки відсталою і неадекватною потребам країни є нинішня система освіти.
Нам потрібні не імпульси уваги і турботи про "три професії", коли спалахне лихо, а системна копітка робота на цих трьох напрямах, на стратегічну перспективу.
І гідна зарплата – то лише один фактор, хоч він і дуже важливий. Новітні технології, техніка й обладнання, матеріальне і методичне забезпечення, індустріальна база, високі професійні та етичні стандарти – цим треба займатися державі. Бо це її, держави, відповідальність.
І починати треба якомога швидше! Бо вкладені навіть великі кошти не дадуть ефекту сьогодні чи завтра – якісно новий результат зможемо побачити лише через 7–10 років.
Якби тоді, ще у 2009-му, мене почули й підтримали – ми з вами цей якісно новий результат уже б побачили. Нехай із запізненням, але саме життя змусить нас подбати про "три професії", я в цьому впевнений.
Джерело: Анатолій Гриценко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
