+5 Київ
Сама собою сьогоднішня зустріч президента Азербайджану Ільхама Алієва і прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна в Абу-Дабі є важливим сигналом для світу. Абсолютно очевидно, що Росія традиційно розглядала Південний Кавказ як зону свого впливу. Вибір місця проведення переговорів між керівниками Азербайджану й Вірменії вкотре довів, що Росію вже не сприймають як сторону, котра має гегемонію в нашому регіоні.
І в Баку, і в Єревані вирішили, що імперські амбіції Росії становлять загрозу для всього Південного Кавказу, і зокрема тому є показова відмова від посередницької місії цієї країни в діалозі між Азербайджаном і Вірменією. Перемога Азербайджану в 44-денній війні, блискуче проведена одноденна антитерористична операція в Карабаському економічному регіоні, унаслідок чого було відновлено суверенітет і територіальну цілісність Азербайджану, – усе це кардинально змінило баланс сил у регіоні Південного Кавказу.
Далі процес втрати Росією залишків впливу в цьому регіоні лише посилився. Зокрема й через те, що РФ розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну. Ця жахлива війна триває вже понад три роки, і вона суттєво послабила РФ із геополітичного, економічного й військового поглядів. Більш ніж 1 млн російських військовослужбовців було знищено в Україні. Величезна кількість танків, літаків, вертольотів, кораблів. Усе це безповоротні втрати.
Зокрема і через колосальні людські втрати у війні проти України Росія влаштовує рейди проти мігрантів і проти власних же співгромадян не слов'янської національності. Їхнє примусове відправлення в пекло війни з Україною – доказ величезних проблем країни-окупанта з поповненням втрат серед військовослужбовців.
Водночас наїзди на різні діаспори свідчать і про те, що економічно Росія не тягне вже війну в Україні. Там настане класична "махновщина", тобто насильницький переділ сфер впливу, віджимання більшої частини капіталів у заможних азербайджанців, вірмен, грузинів, узбеків, казахів і представників інших національностей. Війна – дуже дороге задоволення, а за умов санкцій із боку США та ЄС вона стає критично дорогою.
Але саме передбачуваність Росії з погляду методів, за допомогою яких вона намагатиметься реалізовувати поставлені Кремлем завдання щодо окупації українських земель, посилює прагнення дистанціюватися від неї. Азербайджан і Вірменія демонструють приклад таких дій. Переконаний, що мирний договір між країнами підпишуть, і сьогоднішня зустріч в Абу-Дабі стала найважливішою ланкою в ланцюзі подій у цьому напрямі. І широка світова спільнота дізнається про це не зараз, а коли настане час.
Безумовно, Росія намагатиметься зірвати підписання мирного договору між Азербайджаном і Вірменією. У хід піде все, аж до спроб скоєння терактів на території цих двох країн. Від держави, яка понад три роки регулярно бомбить Київ, Одесу, Харків та інші українські міста, убиваючи мирних українців, зокрема й дітей, варто чекати на будь-яку підлість. Тим паче, що дії Баку і Єревана посилюють аргументи тих країн, котрі хочуть дистанціюватися від РФ.
В умовах російсько-української війни, яка триває, це означає менше політичної та логістичної підтримки Кремлю. Окрім того, нормалізація азербайджансько-вірменських відносин зміцнює Транскаспійський транспортний маршрут (Китай – Казахстан – Каспій – Азербайджан – Грузія – Європа) в обхід РФ. Відповідно, посилюється економічна ізоляція Росії, знижується її роль у євразійській логістиці. Україна й союзники отримують сталіші маршрути для оминання російської території.
Так, мир між Азербайджаном і Вірменією, який буде встановлено (питання лише в часі юридичного оформлення роботи в цьому напрямі), безпосередньо не визначає перебігу війни в Україні, але відіграє важливу допоміжну роль. Адже послаблюється роль Росії як країни, котра мріє про "відродження СРСР". Водночас посилюється блок НАТО / ЄС / Туреччина у стратегічно важливій зоні. А це те, за що так начебто й "боролися" у Кремлі. Ну от: за що боролися – на те й напоролися.
І так буде скрізь. Процес геополітичного й економічного краху Росії вже запущено, і він діє. Так, він станеться не сьогодні й не завтра, але гуркіт на весь світ, коли все неминуче стане новою реальністю, стоятиме потужний. І коли це станеться, увесь світ має віддати належне героїзму й мужності України, яка відіграє найважливішу роль у звільненні людства від такої загрози, щодня зазнаючи трагічних втрат у протистоянні з кривавою імперією.
Джерело: "ГОРДОН"
