+6 Київ
Перед нами – не черговий хайп і не героїзація "модної" зброї. Це – відповідь, яку всім скептикам і хейтерам дало саме життя й підтвердило авторитетне видання: за даними Bloomberg, українська індустрія безпілотників переживає справжній промисловий вибух – ідеться вже про мільйони апаратів на рік, і оцінки окремих аналітиків сягають 4 млн одиниць щорічно. Це твердження ставить крапку в суперечках про те, чи можна взагалі вважати українське виробництво дронів масовим або "ефемерним стартап-ефектом".
Нерідко в інформаційному полі ми бачимо два протилежні пориви: одні зводять усе до технологічного дива, інші намагаються применшити реальні досягнення, називаючи їх піаром або "шкідливим міфом". Але коли Bloomberg, посилаючись на дані аналітиків і гравців-практиків ринку, зазначає, що ще 2022 року в Україні було приблизно 10 виробників, а сьогодні – майже 500, то це вже не емоції. Це документована трансформація галузі: від кустарних майстерень до конвеєрів, які можуть випускати дешеві FPV-дрони й водночас – далекобійні апарати для точкових ударів.
Чому це важливо? Тому що йдеться не лише про кількість. Це питання виживання, економіки і стратегічної самостійності. Дрони стали для України не модним гаджетом, а реальним інструментом, який скорочує розрив у технологіях і силах з агресором. Вони дають можливість діяти там, де традиційні системи непридатні: у густо замінованій місцевості, під час атак на логістику противника, у глибокій розвідці й ураженні цілей, недоступних для звичайної артилерії. І так – це щоденний результат десятків тисяч людей, інженерів, збиральників, програмістів і добровольців, які в умовах війни запустили індустрію з нуля.
Критики зазвичай апелюють до двох тез: "це дорого" або "це не вирішує проблем на стратегічному рівні". На перше можна відповісти просто: масове виробництво знижує ціну одиниці, а локальне виробництво знижує логістичні й валютні ризики. На друге – нагадати, що жоден інструмент не переможе сам собою. Дрони – частина ширшої картини: від зусиль армії й розвідки до дипломатичної, фінансової і промислової підтримки. Їхній внесок – вимірюваний і часто вирішальний у тактичній та оперативній ланці.
Важливо також дивитися на порівняння тверезо. Bloomberg наводить контраст зі США: за оцінками, американська щорічна військова продукція дронів – орієнтовно сотні тисяч штук, тоді як Україна в масовому сегменті виробляє мільйони апаратів. Це не спроба піднести одну країну над іншою, а сигнал: нові форми війни й нової економіки потребують нових величин. Масові, дешеві й водночас ефективні рішення змінюють ландшафт конфлікту – і ті, хто це недооцінюють, ризикують залишитися в минулому.
Час би вже перестати нівелювати реальні досягнення. Коли країна, позбавлена частини промислової бази, зазнавши руйнувань, створює галузетворчі виробництва – це не просто статистика, а свідчення мобілізаційної гнучкості й національного характеру. Це не скасовує того, що проблем іще багато: питання якості, стандартизації, логістики й міжнародної сертифікації залишаються відкритими. Але байдужість і скепсис тут – не відповідь. Вони не зміцнять ні фронту, ні економіки, ні міжнародної підтримки.
На жаль, але дуже скоро настане четверта річниця повномасштабної війни. І це час не для самовдоволення, але й не для приниження. Це час визнати: від щоденного подвигу кожного солдата й офіцера до заводської зміни й інженера-розробника – усе це становить нерозривний фронт опору. Виробництво дронів стало однією з тих ниток, які тримають нашу оборону туго натягнутою, даючи змогу завдавати ударів і захищати позиції, скорочувати втрати і впливати на перебіг операцій. Відмовитися від вдячності й поваги до цієї праці – означає підривати ту саму тканину суспільства, яка зараз утримує країну в бойовій готовності.
Зрештою, треба зрозуміти й підтримати наступний логічний крок: інтеграція українських розробок у європейські й НАТО ланцюжки постачань. Багато компаній шукають партнерств і зовнішніх фінансів – це шлях до зростання якості, масштабованості й до того, щоб українські рішення дістали міжнародну перевірку й ринок. Це не про "експорт зброї заради прибутку", а про зміцнення безпеки власної країни і союзників через спільне виробництво і стандартизацію.
Хайп навколо дронів – це реальність, але так само реальні й люди, які цей хайп перетворюють на продукцію і результат. Припиняючи применшувати їхній внесок, ми не захищаємо Україну від критики – ми просто відмовляємося від підтримки тих, хто насправді робить її сильнішою. А зараз, коли держави й суспільства вимірюють силу і в інтелектуальній гнучкості. У цих умовах визнання досягнень – потреба.
Джерело: "ГОРДОН"
