+6 Київ
Про арешт Навального: погляд з України.
У нас особистість російського опозиціонера сприймають неоднозначно. Причому навіть серед тієї частини суспільства, яка повністю підтримує демократичні цінності, свободу слова, свободу вибору, зборів, преси тощо. Річ, звичайно ж, у позиції Навального щодо Криму, озвученій у тій самій фразі про бутерброд із ковбасою. Водночас, можливо, він сам, будучи прихильником верховенства міжнародного права, усвідомлює злочинність анексії українського півострова і внутрішньо згоден, що його необхідно повернути, але... Навальний хоче одного разу стати президентом РФ, отже, не може собі дозволити декларувати ідеї, які свідомо приречені на відторгнення російським суспільством.
А воно, це суспільство, точніше – явна його більшість, на жаль, отруєна таким свого роду ідеологічним варіантом "Новачка" – зомбоящиком, що 24 години на добу насаджує шовінізм, імперське мислення, "особливу роль русского міра", побєдобісся, ненависть до Заходу, українофобію та іншу гидоту...
У будь-якому разі кричуще свавілля, яке демонструє кремлівська ОЗУ (саме таке визначення, на мій погляд, найбільш прийнятне) в ситуації з Навальним, починаючи з його отруєння і продовжуючи арештом за те, що посмів вижити, не може не викликати обурення у нормальних цивілізованих людей.
І так, усе, що відбувається, те, як путінський режим, не соромлячись, оголює свій вовчий вищир, вигідно Україні. Що обурливішими будуть їхні злочини, то швидше розуміння нелюдської сутності цього режиму дійде до тих аморфних західних політиків, які ще сподіваються або ж з особистих інтересів декларують сподівання на якісь партнерські відносини з монстром.
Арешт Навального, на який Олексій ішов свідомо, розхитує владу диктатури, сіє хаос, провокує народний гнів, протести і, сподіваюся, спричинить адекватну реакцію вільного світу не на словах, а на ділі – у вигляді посилення санкцій і вилучення з міжнародних інституцій. А отже, наблизить створення передумов для якнайшвидшого падіння путінського режиму.
Джерело: "ГОРДОН"
