0 Київ
Путін уперше протягом трьох років прилетів до Мінська. З одного боку, це комплімент Лукашенку, формальний знак "поваги", з іншого – вияв проблем у позиціонуванні РФ. Доводиться особисто літати навіть у країну, яку вже сприймав своїм "городом". І проситися в гості до того, кого або викликав на "килим", або той сам просився "заїхати на хвилинку".
Справді, Лукашенко мав задоволений вигляд перед зустріччю і після неї. Приголомшливий контраст із поїздкою до Сочі (а потім до Абхазії), коли побитий вигляд тата Колі був досить промовистим. Зараз Росії зустріч була потрібна більше. Причому навіть з економічних питань. Не дарма білоруські пропагандисти перед візитом закинули першу "пробну кулю", указавши, що білоруська економіка технологічно розвиненіша за російську (і, до речі, не збрехали, що буває рідко).
Однак, незважаючи на переможні реляції офіційного Мінська, задоволений вигляд Лукашенка, результати не можна назвати безпечними ні для Білорусі, ні для сусідів. РФ використовує тактику дрібних кроків, поступово затягуючи зашморг. У цьому разі дрібні кроки зроблено за такими напрямами:
- збільшити токсичність білоруського режиму для потенційних партнерів;
- завдяки обговоренню спільних програм у військово-технічній сфері створити передумови для передання частини технологій, які Білорусь формально чи не формально зобов'язувалася тримати "в себе";
- вирішити власне російську проблему з постачанням частини необхідних для оборонної промисловості товарних груп (зокрема частково вирішити проблему катастрофічного дефіциту електроніки);
- готувати ґрунт для політичних кроків (зокрема на українському напрямку), які закриють найменшу можливість маневру для офіційного Мінська.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
