БРІКС: партнери, але не розширення, або не все так гладко для Путіна. У Казані завершився саміт БРІКС, на який Путін покладав колосальні надії. Ще б пак, адже ще й рік головування РФ в організації. Для Російської Федерації треба було продемонструвати "підтримку" з боку цього утворення і, за можливості, нав'язати свій порядок денний усередині БРІКС. Серед основних напрямів:
- Боротьба із санкціями й вибудовування на основі організації економічної системи, яка свідомо не реагує на спроби США і ЄС вводити санкції щодо низки держав. Для Путіна було вкрай важливо отримати щось на кшталт різкої антизахідної декларації.
- Сформувати договірну базу кредитування й системи передавання технологій усередині БРІКС. Простіше кажучи, спробувати погрожувати створенням "берлінської стіни" в економіці, де не західні держави будуть використовувати насамперед власну технологічну базу, яка з роками віддалятиметься від умовно "західної". Що створить передумови для умовної "берлінської стіни" й у світовій політиці.
- Заявити про дедоларизацію і, за можливості, анонсувати нову "цифрову валюту". До того ж у цьому напрямі активно працювала й інформаційна машина, переконуючи аналітиків і політиків, що це справа вирішена. Доходило до смішного, коли серйозні аналітики, посилаючись на контакти із "західними колегами", намагалися в цьому переконувати, зокрема, мене.
- Важливе й політичне – зіграти на треку розширення БРІКС для того, щоб додати в організацію нових членів. Насамперед тих, хто голосуватиме синхронно з Росією. Тобто посилити власну вагу у структурі. Тим паче, що сумний досвід втрати контролю над ШОС у Путіна вже є.
- Дістати демонстрацію підтримки у війні проти України.
У реальності сталося дещо інше. Пройдемося пунктами у зворотному порядку.
Згадка у фінальних документах про неприпустимість масштабування війни.
Частина аналітиків в Україні сприйняла це як заяву про неприпустимість ударів по території РФ. Але пригадаймо, як працює РФ перед важливими переговорами. А саме – концепція "ескалація заради деескалації" і так звана флангова дипломатія й периферійні кризи. Росія з радістю створює додаткові проблеми в інших регіонах, щоб у разі переговорів запропонувати "вирішити все в комплексі", де поступки щодо другорядних для себе напрямів обміняти на поступки щодо головного. Африка, Ємен, ХАМАС, "Хезболла", Іран – поставте запитання про строки, коли почалася ескалація. Потім почитайте самого Путіна та його оточення. Котрі говорять про ризик масштабування війни, фактично, як і ядерною зброєю, намагаючись лякати партнерів України, та й не тільки.
І тут ми маємо радше заяву, не надто приємну для Путіна, ніж дотримання його лінії. Для країн БРІКС, наприклад, проблема Ємену багато в чому важливіша, ніж війна в Україні. Загроза дестабілізації Близького Сходу теж.
Сюди ж додамо відсутність у документах згадки про "російські пропозиції". Є заява про потребу врегулювати відповідно до Статуту, мети і принципів ООН. А це, на хвилину, і територіальна цілісність.
Посилення РФ у БРІКС.
Із цим велика біда. Кремль розраховував на Білорусь, Сербію, країни Центральної Азії, Венесуелу, імовірно, африканські держави із зони російського впливу. Усі ці країни могли створити пул голосів, який дає РФ можливість диктувати свій порядок денний.
Але ще перед самітом Казахстан раптом заявляє, що членство у БРІКС на цьому етапі не є основним завданням. Решта держав регіону теж досить холодна до ідеї, що може видатися дивним, якщо врахувати досвід попереднього саміту. Білорусь заявляє про намір вступити, але задовольняється завданням набуття статусу партнера.
Чому? Відповідь у позиції КНР та Індії. Китай зайнятий трансформацією ШОС у свою й тільки свою структуру, обмежуючи вплив Росії. І створювати на цьому етапі проблеми у БРІКС у вигляді "російської фронди" не має наміру. Тому держави – партнери Пекіна, навіть ті, де є суттєвий вплив Кремля, різко зменшили апетити.
Фінансова сфера: кредити і своя валюта.
Найбільш хайпова тема. У реальності сторони анонсували збільшення взаємного кредитування в національних валютах. Що й так відбувається і є політикою КНР, Індії та ПАР в Африці щодо посилення своїх валют і політичного впливу. Де-факто анонсовано, що грошей буде більше. Що логічно, зважаючи на розвиток організації.
"Священна корова" Кремля у вигляді "нової цифрової валюти" так і залишилася мріями Путіна й політичними галюцинаціями тих, хто сидить на російських нібито "інсайдах". Ну, і символічною купюрою, яку російський президент намагався дарувати учасникам саміту.
Це не означає, що ідея не має права на життя. Її можна реалізувати. Але лише після завершення політики посилення впливу національних валют КНР, Індії, ПАР. Або провалу такої настільки, що знадобиться новий механізм забезпечення взаємних розрахунків. "Хотєлки" Кремля на цьому етапі партнерів не цікавлять.
Те саме стосується і світової торгівлі, санкцій. Держави БРІКС, звісно, заявили про проблему, але не стали підвищувати ставки.
Отже:
- БРІКС дійсно поступово трансформується в міжнародну структуру, аналогічну за своїм потенційним впливом G7. Але водночас країни-учасниці не горять бажанням створювати "антизахідний блок".
- Вплив країн БРІКС зростає. Але організація не перетворюється на "політичний блок", як цього хотілося б Путіну, хоча б тому, що вона об'єднує досить різні за своєю політичною системою держави.
- БРІКС дійсно поступово підходить до моменту перетворення на потужну систему економічної взаємодії. Але водночас не горить бажанням бути в ролі "політичного противника" для країн умовно "західної цивілізації". Тут ідеться радше про спільне просування інтересів країн-учасниць.
І, нарешті, казанський форум БРІКС засвідчив, що країни-учасниці не горять бажанням надавати Росії майданчик для свого геополітичного посилення. РФ – частина організації, і станом на сьогодні це один голос із дев'яти (ну, або два на сім, якщо РФ голосує синхронно з Іраном). Змінювати баланс і посилювати можливості Кремля головні учасники БРІКС не поспішають. А от розширювати організацію на наступних етапах, коли РФ уже не зможе формувати "пул залежних" під час голосування, найімовірніше, будуть.
А 2025 року головування у БРІКС відійде, імовірно, Бразилії. І це буде вже зовсім інший порядок денний.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора