На прес-конференції Путін недвозначно заявив про початок нової анексії – поглинання Білорусі

Кремль почав поглинання Білорусі. Це найголовніше, про що Путін заявив на вчорашній прес-конференції.

Скріншот: aillarionov.livejournal.com

Найважливішою фразою вчорашнього шоу стала ось ця: "Зовсім ще недавно думали, що і країни такої більше немає, а виявляється, є, і треба на неї зважати. А 160 млн у нас проживає, це ж не просто хотілки якісь керівництва країни, це інтереси народу, які ми захищаємо. Захищаємо акуратно, до речі, без усякого хамства, спокійно, стримано. Але робимо свою справу і будемо рухатися далі в цьому напрямку".

За даними ФСС (Федеральна служба статистики. – "ГОРДОН"), населення Російської Федерації на 1 листопада 2018 року становить 146,8 млн осіб.

Звідки ж взялося 160 млн? Можливо, Путін банально обмовився? Хоча взагалі-то він непогано пам'ятає потрібні йому цифри.

11 місяців тому, 30 січня 2018 року, на зустрічі з довіреними особами він називав іншу цифру: "І, без усяких сумнівів, це робота, яку не може виконати одна людина в принципі. У нас 146 млн громадян! Це серйозна, командна, велика робота".

Два місяці тому, 18 жовтня 2018 року, під час засідання клубу "Валдай" також було названо цифру 146 млн. [Російський журналіст і політолог Федір] Лук'янов: "Якщо ви один, то це мало. У вас є однодумці, такі ж не націоналісти?" Путін: "Є. Майже 146 млн осіб".

На вчорашній прес-конференції Путін також назвав цифру 146 млн: "На хвилиночку, у нас 146 млн громадян у Росії, а в країнах НАТО – 600 млн, і ви вважаєте, що наша мета – керувати світом?"

Отже, Путін не обмовився і не помилився. Але в одному і тому самому виступі він назвав дві різні цифри чисельності населення. Отже, вимовляючи їх, він вкладав у них різний зміст. Який же?

У другому випадку він назвав чисельність населення Росії – у нас 146 млн громадян у Росії. А в першому випадку він використовував цифру 160 млн, яку характеризував так – це ті, хто:

• у нас проживає;
• народ;
• має інтереси, які ми захищаємо. Захищаємо акуратно, без всякого хамства, спокійно, стримано.

У такий спосіб Путін провів чітку межу між тими, хто є громадянами Росії, а також тими, хто може бути, а може і не бути громадянами Росії, але хто:

• є частиною нашого народу;
• живе у нас;
• має інтереси, які ми захищаємо.

Різницю в 13,2 млн осіб – між чисельністю нашого народу і чисельністю громадян Росії – можна пояснити, як неважко здогадатися, сумарною чисельністю населення Білорусі, "ДНР", "ЛНР" і, очевидно, Південної Осетії.

• Білорусь – 9,5 млн осіб;
• "ДНР" – 2,3 млн осіб;
• "ЛНР" – 1,5 млн осіб;
• Південна Осетія – 0,05 млн осіб.

Загальна чисельність нашого народу, що живе не на території Росії, – 13,3 млн осіб.

Росія – 146,8 млн осіб. У такий спосіб уся чисельність нашого народу, що живе у нас (тобто і на території Росії, і за її межами, але у нас), інтереси якого ми захищаємо, – 160,1 млн осіб.

Юридичною причиною, що дозволила Путіну заговорити про наш народ, який мешкає у нас, інтереси якого ми захищаємо, стало, очевидно, затвердження за день до цього самим Путіним воєнної доктрини Союзної держави (білоруський кабінет затвердив її ще 13 листопада).

Тексту нової воєнної доктрини Союзної держави у відкритому доступі немає. Але те, що саме і як саме Путін дозволив собі заявити про наш народ чисельністю 160 млн осіб, який живе, за феноменальним путінським формулюванням, у нас (зокрема і формально за державними кордонами Росії), чиї інтереси, які визначає й інтерпретує тепер, звичайно, сам Путін, ми захищаємо, дають можливість зробити обґрунтовані припущення про легальний зміст затвердженого документа.

Іншими словами, з 19 грудня 2018 року, зокрема:

• білоруський народ став частиною нашого народу;
• білоруський народ живе у нас;
• інтереси білоруського народу визначає Путін і захищає, якщо треба, то і військовим способом (доктрина-то військова).

Очевидно, це найважливіше досягнення Путіна останнього часу, що дає змогу йому в ситуації, яку він вважатиме для себе сприятливою, використовувати інструменти, передбачені зазначеною військовою доктриною, для здійснення своїх власних цілей, що видають тепер за інтереси нашого 160-мільйонного народу.

Наприклад, так, як використовували інструмент російських миротворчих сил у Південній Осетії у 2008 році. Або як інструмент російської військової бази в Севастополі до 2014 року. Або як інструмент нашого народу, інтереси якого ми захищаємо, – на Донбасі з 2014 року. Тепер з'явився новий інструмент – інструмент воєнної доктрини Союзної держави – для Білорусі.

Протягом останнього місяця досить багато говорили про скоєний 15 листопада 2018 року акт анексії Керченської протоки, реакції на яку з боку офіційних органів жодної держави, включно з Україною, досі не було. Заява Путіна 20 грудня 2018 року – це недвозначна заява про початок нової анексії – (поглинання) Білорусі.

Про свої подальші дії Путін також заявив учора, анітрохи не соромлячись: "Робимо свою справу і будемо рухатися далі в цьому напрямку".

Джерело: aillarionov.livejournal.com