Якщо нафтова війна між Росією та ОПЕК затягнеться, ціни можуть упасти до рівня $20–25 за барель

Ласкаво просимо в нову хвилю світової фінансової кризи, яка тепер обросла ще й нафтовим виміром – стався обвал світових цін на нафту до $30 за барель.

До кризи призвели боргові проблеми у половини світу, системна криза капіталізму, дестабілізація цілих регіонів на тлі кризи ідеологій і політичних систем, а також остання епідемія коронавірусу, що стала радше спусковим гачком, тим самим "чорним лебедем", який мав запустити процеси.

Очікують подальшого падіння, якщо нафтова війна між Росією та ОПЕК затягнеться. Тобто ціни можуть упасти ще – до рівня $20–25.

А далі почнеться забіг. У принципі, боляче буде всім. Але наслідки залежать від порогів стійкості кожного гравця. Найкраща зараз ситуація у США. Штатам у короткостроковій перспективі буде норм. А падіння цін на бензин і взагалі зіграє на руку переобранню Дональда Трампа. Тому він випромінює оптимізм і шле всім обнімашки у своєму Twitter.

Україна не готова до кризи, тож пожинатиме наслідки разом з іншими слабкими, неефективними й залежними від зовнішніх чинників економіками. Наш інститут уже майже два роки розповідає про кризу, минулого року він робив презентацію спеціальної доповіді, а у світі про це докладно говорять ще довше.

Ну, нічого – якось воно буде.

Як і у РФ, у нас – гостра управлінська криза й повна деградація державних інститутів разом із провалом інформаційно-смислового простору. Росія почала розв'язувати цю проблему, запустивши конституційну реформу, заодно вирішуючи питання "престолонаступництва", яке вже давно назріло.

Росії буде неприємно. Хоча нинішній обвал – це не те саме, що у 2014–2015 роках. Він ударить по економіці РФ, яка все ще залежить від нафти й так і не зуміла повністю позбутися залежності від зовнішніх ринків. Але вони зможуть витримати. Накопичені протягом останніх років резерви покриють їхні дірки в бюджеті на чотири-п'ять років, а за умови урізання соціалки – і на всі дев'ять-десять.

Я не думаю, що нам тут варто очікувати якихось послаблень у їхній зовнішній політиці у разі чого. Навпаки: вони можуть посилити її, користуючись слабкістю всіх навколо і кризовим моментом. Це особливо стосується ближньої периферії РФ: Білорусі, України, Казахстану, Вірменії, Грузії.

Саудівській Аравії буде боляче. У них бюджет розрахований на $58 за барель, а всі найбільші нацпроєкти, задумані Мухаммедом ібн Салманом, і взагалі потребують по-доброму ціни $83. Резерви у саудівців є – приблизно $500 млрд. Їх вистачить на три-чотири роки з урахуванням витрат, але реакція на нафтовий шок може бути й раніше. Саме тому спадкоємний принц завчасно почав закручувати гайки й заарештував опозиційно налаштованих до нього принців, включно із братом і племінником короля.

Венесуелі буде погано. Там і так погано, а тепер буде зовсім тяжко. Можливо, на цьому тлі загостриться, здавалося б, забута вже боротьба між американським ставлеником wannabe president Хуаном Гуайдо і нафталіновим чавістом Ніколасом Мадуро.

У Лівії все добре. Там уже кілька місяців місцеві племена за вказівкою генерала Хафтара блочать експорт нафти з терміналів, тож нижче днище вони навряд чи проб'ють. Хоча все можливо.

Ірану та Іраку буде боляче. Перший узагалі судомно намагається впоратися із санкціями США, приправленими епідемією коронавірусу, а тепер ще й це. А Ірак зараз у самому епіцентрі гострої політичної кризи. Уже п'ять місяців там немає уряду.

Коротше, почалися великі зрушення, які змусять змінюватися світову систему й розклади сил у ній. Зараз діятимуть правила "кожен за себе" в цих джунглях.

І на коні опиняться ті держави, які зуміють адаптуватися, змінитися, виявити гнучкість і генерувати інновації та смисли.

Джерело: Iliya Kusa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора