+1 Київ
Уже понад місяць триває війна Ізраїлю й ХАМАС. Час для проміжних висновків із мого боку.
1. Ізраїль таки пішов на наземну операцію. Її цілі досі остаточно невідомі. Як мінімум, Ізраїль ліквідує базову інфраструктуру ХАМАС у місті Газа й північній частині анклаву. Як максимум – окупує весь сектор Гази, зокрема й південні райони. До цього моменту бої мали обмежений характер. Зараз розпочнеться найважчий етап – вхід ізраїльських військ у міську забудову.
2. Титанічні зусилля США щодо тиску на Ізраїль дали частковий результат. Ізраїль погодився розширити завезення в анклав гуманітарки й на гуманітарні паузи чотири години щодня. Як вони працюватимуть, усі дізнаються на практиці, але це вже мало кого цікавить, головне, що вдалося досягти компромісу. Ізраїль налаштований на ліквідацію ХАМАС, навіть за високої військової й політичної ціни. США не налаштовані на таке, але вони на розтяжці між необхідністю підтримувати союзника й бажанням зберегти нормальні відносини з Глобальним Півднем.
3. Абсолютно всім начхати на ХАМАС, що було зрозуміло від початку. Країни регіону видихнуть із полегшенням, якщо ХАМАС ліквідують/послаблять. Водночас вони спокійно використовують цю війну, щоб капіталізуватися на критиці Заходу й Ізраїлю, тим самим заробляючи очки на "арабській вулиці" й вимагаючи різних поступок від Заходу за те, що зберігають відносини з Ізраїлем і стримують своїх радикалів удома. Навіть Іран використовує ХАМАС як таран для ослаблення Ізраїлю й нарощування тиску на Захід із метою схилити його до переговорів.
4. Китай і Росія зайняли позицію, яка дає змогу розгортати потужну медійну кампанію проти Заходу, солідаризуватися з позицією Глобального Півдня, а також консолідувати їх на своїй морально-ідеологічній платформі на противагу США. Це не конвертується автоматично в деякі практичні речі чи вплив на місцях, але допомагає отримувати тактичну перевагу над США в боротьбі за "вулицю" Глобального Півдня, підриваючи зусилля США і Європи щодо налагодження із цими регіонами діалогу.
5. Європа має розгублений вигляд на тлі того, що відбувається в Газі. По-перше, багато країн і багато різних поглядів та позицій, які складно узгодити. По-друге, ЄС ніколи не мав зрозумілої стратегії на ізраїльсько-палестинському напрямку, і зараз це позначається на них негативно. По-третє, як і у Штатах, однозначна й беззастережна підтримка Ізраїлю вже не така сакральна, як була раніше на Заході, і не викликає автоматичного розуміння за замовчуванням у людей. По-четверте, великі діаспори мусульман необхідно брати до уваги, оскільки їхні голоси є важливими для європейських політиків. У багатьох країнах мусульмани живуть уже кількома поколіннями й навіть вибилися в політичні кола.
6. У Штатах ситуація в Ізраїлі створила як можливості, так і ризики. З одного боку, Вашингтон здобув шанс зв'язати Ізраїль, Тайвань і Україну в один пакет, тим самим посилюючи аргументацію основного наративу, який просуває Байден: коаліція демократій б'ється проти автократичної осі зла в особі Ірану, РФ і Китаю. З іншого боку, на рівні суспільства видно серйозний розрив у поглядах на палестинське питання. Окрім того, розпочинається боротьба за пріоритетність допомоги між прихильниками Ізраїлю, України, Тайваню й тими, хто взагалі вважає, що ресурси треба спрямовувати на внутрішні справи, на кшталт зміцнення кордону з Мексикою.
7. Розгром/послаблення ХАМАС пов'язують із зобов'язанням Ізраїлю відновити переговори щодо миру з палестинцями. Це створює передумови для перерозподілу впливу цього треку між регіональними країнами. Усі захочуть брати участь у цьому процесі й контролювати його, щоб зі старту дістати домінувальні позиції в новій державі Палестина, якщо дійде до її створення. Усі розуміють, що це дає точку входу до цього субрегіону й уплив на ізраїльський порядок денний. Тому буде боротьба за статус гарантів/посередників ізраїльсько-палестинського мирного процесу між традиційними гравцями Йорданією/Єгиптом і Туреччиною, Саудівською Аравією, ОАЕ, Катаром. На глобальному рівні Китай намагатиметься потіснити США у статусі посередника, позиціонуючи Вашингтон як явного союзника Ізраїлю. Іран намагатиметься ввімкнутися у процес у тому чи іншому форматі, щоб брати участь у врегулюванні палестинського питання як гравець, що зі свого боку стане важливим кроком у ширшому процесі формування постамериканського статусу-кво на Близькому Сході.
8. У цій ситуації Україна поки в підвішеному стані. Спроба зв'язати нас з ізраїльським пакетом допомоги у США поки не вдалася. Я думаю, що зрештою пакет допомоги Конгрес ухвалить, але нинішні торги за нього свідчать, що ситуація у Вашингтоні стає непередбачуваною і поляризованою, підв'язуючи нас до різних тем, на які ми часто не маємо впливу. Окрім того, те, що відбувається в Ізраїлі, як мені здається, створює для нас потенційні проблеми в діалозі з Глобальним Півднем. Навряд чи діалог накриється сам собою. Усе-таки країни незахідного світу не дуже цікавляться позицією саме України в цьому питанні, а більше орієнтуються на те, що говорять у США і Європі. Але наша підтримка Ізраїлю теоретично може бути використана деякими країнами як виправдання для відмови нам допомагати у війні проти РФ. Важко сказати, наскільки це буде критично для нас. Але такий ризик є.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
