+13 Київ
Чому Росія програє?
Рішення Путіна почати вторгнення в Україну – це його особистий ендшпіль і завіса, яка підбиває підсумки зовнішньої політики РФ останніх 15 років.
До того ж парадокс у тому, що за 15 років їм реально вдалося досягти непоганих успіхів в окремих напрямах, наприклад, на Близькому Сході. Навіть останню операцію в Казахстані в січні вважали дуже грамотним маневром в умовах політичних торгів зі США та КНР.
Проте рішення Путіна 21–24 лютого це все обнуляють. Вони перетворюють ситуацію на гру з нульовою сумою і різко звужують для тієї ж Росії коридор можливостей. Багато аналітиків (і я зокрема) не думали, що саме цей сценарій буде реалізовано. Саме тому, що це найбанальніше і найтупіше рішення з усіх можливих.
Це стратегічний глухий кут, який, з огляду на все, базувався на цілій низці прорахунків.
1. Путін недооцінив силу української армії та готовність уряду чинити опір, вважаючи, що всі швидко здадуться, а оборона слабка.
2. Путін недооцінив рівень консолідації суспільства перед зовнішньою загрозою. Інакше кажучи, урок 2014–2015-го зрозуміли неправильно або проігнорували.
3. Путін відправив на брухт свій початковий план тиску щодо "Мінську – 2", який загалом не був поганим, і з погляду позиціонування більше відповідав інтересам РФ, ніж те, що відбувається зараз.
4. Путін переоцінив можливості своїх військ, вважаючи, що цю війну можна закінчити швидко й ефектно.
5. Путін недооцінив реакцію Заходу, де вирішили згуртуватися і вдарити всім, що мають. Безумовно, до цього Росія готувалася, проте масштаби тиску і санкцій стали для багатьох несподіванкою.
Неважливо, яким буде результат його воєнної кампанії. Навіть якщо уявити, що візьмуть Київ та інші великі міста, вони однаково програють. Тому що логіка ескалації, в яку керівництво РФ себе загнало своїм вторгненням, не передбачає жодної "перемоги", лише тактичне моральне задоволення вузької групи осіб на вершині російського політичного Олімпу.
А далі розпочнуться лиха, пов'язані з девальвацією, дестабілізацією економічної ситуації, затримками продовольчих постачань, розривом виробничих ланцюжків, технологічним відставанням тощо.
Поступове звуження ринку призведе до зростання соціальної напруги та загострення боротьби за фінансові потоки, тим самим відправляючи систему, побудовану Путіним, в аут.
Інакше кажучи, він одержить те, чого намагався не допустити останні 15 років, кидаючи виклик західному світопорядку і домінуванню США в європейській системі безпеки. Буде навпаки: союзники США згуртуються, позиції США на газовому ринку в ЄС зростуть і Росію нейтралізують на якийсь час.
І навіть якщо світопорядок однаково зміниться у бік багатополюсного прагматичного світу (цього процесу не зупинено), то Росія втратить можливість посісти в ньому якусь окрему нішу і претендувати на активну роль альтернативного центру впливу.
І ще дещо. Риторика, яку обрало керівництво РФ, теж не має хоч якогось стратегічного сенсу. Ось це все "нацисти", "геноцид", "фашисти", "націоналісти і наркомани" може бути добрим для якоїсь частини внутрішньої аудиторії, але далеко не для світової спільноти.
Я далекий від наївних фантазій про те, що у світі всі за демократію, свободу і тільки за добро та правду. Зрештою, я надто довго вивчав різні конфлікти і політичні процеси в інших регіонах, щоб розуміти, що це неправда. Скрізь є брехня, жага наживи та влади, маніпуляції, несправедливі війни тощо.
Однак Росія обрала найнезграбніший шлях: пояснити все внутрішніми меседжами, які зрозумілі лише одній частині населення РФ, розколюючи загалом російське суспільство і налаштовуючи проти себе всіх, навіть поміркованих та нейтралістів.
Підсумок: міжнародна ізоляція.
Так, незахідні країни не вводили санкцій проти РФ, але й не надто поспішали ставати на її бік, навіть ті держави, які в нас вважали їхніми союзниками: Сербія, Китай, Іран, Венесуела, Куба та інші. Усі або петляють, або висловлюють занепокоєння, або відмовчуються, але це теж симптоматично.
Коротше кажучи, жодних уроків від тих самих воєнних кампаній США в Іраку в РФ не вивчили, хоча так багато і вперто критикували Вашингтон за їхній міжнародний adventurism. А вийшло, що Москва загалом не сильно морочиться і готова злити в унітаз свої досягнення для короткострокових поривів Путіна й частини його "яструбів", незадоволених тим, що вони не отримали того, що хотіли, відразу.
Тож Росія програє.
Головну вигоду від зміни регіонального порядку внаслідок цієї поразки одержать усі, крім РФ, особливо Китай та США.
А ми можемо спокійно наблизити цей момент. І триматися, доки він не настане. У це я вірю.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
