-13 Київ
Верховна Рада призначила Михайла Федорова міністром оборони. Михайло Федоров гарно проявив себе як міністр цифрової трансформації й має потенціал бути хорошим міністром оборони. Але важливо, щоб він дбав не лише про технології, але й про ширші задачі, зокрема про військових і їхні родини.
Сьогодні у виступі в парламенті ще кандидат Михайло Федоров, серед іншого, сказав: "На полі бою подвиг українських воїнів безапеляційний. Саме вони тримають фронт, і ми зобов'язані їм усім: нашими домівками, сім'ями, свободою".
Мені прикро, що при цьому він не згадав про те, що військові – теж люди, у них теж є сім'ї, кохані, діти. Якщо всім сім'ям в Україні важко, але сім'ям військових – важче в рази.
У нашому суспільстві не може бути розділення на "ми", яких невтомно захищають, і на "вони" – військових, які ніколи не втомлюються й щасливі присвятити життя захисту цих особливих "нас". Життя цивільних і їхніх родин – не цінніші за життя й час військових і їхніх родин.
Більшість українських військових – це колишні підприємці, спеціалісти з IT, менеджери, журналісти, письменники, художники, маркетологи, спортсмени, громадські активісти, політики. До війни вони мали свої мрії, професійні амбіції, хобі, плани зробити ремонт у домівках, поїхати в подорож і прості бажання бути зі своїми сім'ями й бачити, як ростуть їхні діти.
Але вони поставили власне життя на паузу й дали час решті суспільства підготуватися й теж долучитися до війська. Я б дуже хотіла, щоб це розуміли у владних кабінетах усіх рівнів.
Я спілкувалася зі ще кандидатом у міністри оборони Михайлом Федоровим, аби вкотре порушити питання справедливості щодо військових, які служать уже чотири роки. За цей час у нас нестримно виросла кількість заброньованих, а замінити тих, хто четвертий рік на "нулі", – так і немає ким.
Тепер уже колишній міністр оборони запропонував варіант контрактів. Це начебто хороша пропозиція, але є питання про їхню справедливість. Зараз тим, хто на чотири роки присвятив себе захисту батьківщини, пропонують на вибір:
• служити як мобілізованим до кінця воєнного стану;
• укласти контакт на один рік, але після його завершення – їх одразу можуть повторно мобілізувати;
• укласти контракт на два роки, і тоді по завершенню вони можуть отримати відстрочку на 12 місяців. Тобто люди, які в перші дні повномасштабки стали на захист усіх нас, зобов'язані відслужити шість років. Ті, хто в лавах війська із часів АТО/ООС – ще більше. А тим, хто чотири роки ухилявся від конституційного обов'язку, – достатньо два роки служби? Це справедливість?
Мені б дуже хотілося, щоб новий міністр оборони бодай почав створювати для військових і їхніх родин справедливі умови в суспільстві. Без цього війну ми не виграємо.
Я зі свого боку завжди готова до конструктивної співпраці.
Джерело: Inna Sovsun / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
