За Порошенка політика на Донбасі була засобом укріплення його влади. А Зеленський намагається просто берегти життя на лінії розмежування та повертати полонених

Головне – це життя!

Від нормандської зустрічі в Парижі минув рівно рік. Можна по-різному оцінювати результати.

Погоджуюся з тими, хто вважає, що мінський процес фактично в тупику. Бо те, що підписав Порошенко, і те, що зараз вимагає Росія, ми виконати не можемо. Маю на увазі зміни до Конституції та контроль над кордоном.

Але якщо подивитися з точки зору людського життя, результати є, і вони відчутні. Багато наших бранців повернулися з полону додому. Та головне – це стійке припинення вогню. А це багато збережених життів на лінії розмежування.

Насправді за час президентства Зеленського змінилася парадигма політики на Донбасі. За Порошенка політика на Донбасі була засобом укріплення його влади. А Зеленський намагається просто берегти життя на лінії розмежування та повертати полонених. Робити це він змушений під хор звинувачень: одна політолігархічна група звинувачує його в тому, що він домовляється з Росією, а інша політолігархічна група звинувачує його у протилежному – що він із Росією не домовляється.

Я не знаю, що буде далі з урегулюванням на Донбасі. Але якщо президент Зеленський керується кількістю збережених життів і повернутих полонених – це безпрограшна стратегія.

Джерело: Ірина Верещук / Facebook