Доки Росія не погодиться з тим, що вона є відповідальною за війну в Україні, жодного миру і договорів із нею бути не може

Говорили вчора з представниками однієї західної структури, у назві якої є щось про діалог, а в місії – "урегулювання конфліктів". У нас із "діалогом" концептуальна пастка. В Україні небагато хто розуміє, що політичний Захід – це толерантність, компроміс, а відтак – діалог. Вони на Заході теж уміють воювати і ворогувати. Давно цього не робили всерйоз і на власній території, не хочуть, але вміють. Проте навіть концепція самооборони та війни в їхньому розумінні не робить концепцію діалогу менш актуальною.

Політичний Схід, найбрутальнішим представником якого на сьогодні є Росія, сприймає діалог не як суть і квінтесенцію політики, а лише як частину одного з інструментів політики та війни – обману. До речі, ця проблема існує і в українській внутрішній політиці. Ми все ще не збираємось один із одним домовлятися, а плекаємо надії або примусити, або обманути. Але це, як то кажуть, – наші внутрішні проблеми, які заторкують світ лише в період переговорів із МВФ

Стосовно Росії все гірше. Діалог як частина стратегії обману використовується Росією у відносинах з усіма зовнішніми партнерами і вважається нормою серед російської еліти та широких мас (і на внутрішній, і на зовнішній аренах). І оскільки до діалогу росіяни схильні вдаватися винятково в рамках пошуку оптимального способу перемогти "партнера", щирі західні запрошення до діалогу вони сприймають як вияв слабкості або спроб компенсувати брак волі чи ресурсів протистояти Росії. Отже, заклики до діалогу – це запрошення для Росії нагнітати тиск. І Захід, раз по разу закликаючи Путіна до діалогу, лише погіршує власну і нашу ситуацію.

Також Росія активно використовує заклики до діалогу для пригнічення настороженості, готовності та волі супротивника до спротиву і самозахисту. Усі заклики "голубів миру" в Україні є не чим іншим, як способом демотивації українців захищати себе – "який сенс у війні, яка все рівно закінчиться миром? Потрібно домовлятися". Це створює ілюзію, що чим більше діалогу і переговорів, тим менше війни.

Але неможливо домовитися з тим, хто цього не хоче та не збирається виконувати домовленості. Відтак на сьогодні єдиною темою, яку я би просував у "діалозі" з росіянами, є питання: на яких умовах Росія готова взяти на себе відповідальність за війну в Україні? 

Це є ключовою проблемою. Доки Росія не погодиться з тим, що вона є відповідальною за цю війну, ніяких мирів і договорів із нею бути не може. Точніше, може. Але ці договори мало чим відрізнятимуться від Переяславської угоди – і по суті, і за наслідками для України.

Наші західні гості вчора кивали. Ну, дай боже.

Джерело: Bohdan Yaremenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора