+1 Київ
Держави немає.
Країна є. Є народ. Якесь громадянське суспільство. Усе з проблемами, неідеальне, але є, живе, розвивається. А держави немає. Остаточно, радикально і безкомпромісно.
Держава – це коли приймаються рішення, складаються правила, вони реалізуються і маєш результат. Не повірите, це я про "Євробачення". Це слабка втіха, що воно ніяке. Ми погодилися на правила, провели конкурс, підвели його підсумки і не поїхали. Вибачте, не можу погодитися з тими, хто говорить: і слава богу!
Якби це було відповідне державне рішення – нам "Євробачення" не потрібне, краще витратимо ці гроші на розвиток суспільного мовлення – тоді це можна зрозуміти. Не обов'язково можна погодитися, але можна зрозуміти, якщо заздалегідь оголошені правила, що в конкурсі не можуть брати участь ті, хто гастролюють у Росії (а в Сирії, Білорусі та в Китаї можна?). Але якщо на все погодитися, заплатити свої гроші, провести публічний відбір і не поїхати – це ознака дегенератизму.
А дегенератизм – це розвиток навпаки, занепад, виродження. Ось і дорозвивалися у протилежному напрямку до повного виродження держави.
Мене відверто дивують і розчаровують інтелектуали та українські інтелігенти, які політичну підтримку Порошенка маскують під ідеї захисту української державності. Якої Української держави? У чому її українськість?
Дозволити бізнес у Росії, у Криму, не розірвати з ворогом відносини, але не випустити на міжнародний конкурс артиста, який робить те саме, що і президент чи більше половини представників влади? Це дегенерація.
І якої держави назагал? Тієї, яка має монополію на силу, але генеральний прокурор та інші посадовці якої легко, не задумуючись, можуть виправдати злочин? Я про контрабанду та відмивання коштів.
Якого рівня виродження необхідно досягнути, щоб генеральний прокурор, який має слідкувати за дотриманням законності, шукав політичні виправдання корупції і контрабанді?!
Звичайно, ця деградація почалася з моменту, коли в діюче законодавство внесли зміни, щоб призначити генеральним прокурором не фахівця, не правника, а політика. Зрозуміло чому – політик буде не за дотриманням закону слідкувати (він же цих законів просто не знає), а шукати політичні виправдання і пояснення: контрабанда танкових двигунів – добре, а шкарпеток або іPhone – погано.
Я давно втратив політичну цноту. Я теж можу виправдати контрабанду запчастин із Росії для нашої оборонки. Але, по-перше, у мої посадові обов'язки не входить слідкувати за дотриманням законності, а тому такі мої одкровення є кому "виправити", якщо я помиляюся. А, по-друге, я втратив політичну цноту, а не совість. Тому розумію, що виправдати завезення запчастин із Росії для підтримки вітчизняних Збройних сил можна лише тоді, коли цим займаються не шмаркаті барижки, а спецслужби. І тоді, коли ці спецслужби контролюють увесь процес "від і до", щоб жодна бюджетна копійка не була витрачена даремно. І коли ці спецслужби контролює уряд і парламент. Тоді це називається інакше.
Але коли пацанва рахує надприбутки, вкрадені у громадян, – це не зміцнює оборону. Це виродження держави. І якщо спецслужби беруть участь у цьому – це кінець. Кінець державі. Будь-якій, навіть якщо вона була українською.
Держави не буває без правил, яких вона дотримується. Ті, хто розмивають або порушують ці правила, – вони проти держави. Підтримувати їх – це антидержавна дія.
І що, змінити Порошенка – і все буде добре? Не факт. Але шанс. Дайте Україні шанс.
Джерело: Bohdan Yaremenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
