+5 Київ
Закрився останній комерційний проект харківського бандита Євгена Жиліна – боротьбу за тіньову економіку окупованих територій виграв Сергій Курченко.
Мало хто знає, але одну з головних ролей у розгортанні сепаратистського руху і в організації російського вторгнення на початковому етапі війни відіграв відомий харківський бандит Євген Жилін, ватажок угруповання "Оплот". І саме він лобіював призначення Олександра Захарченка "главою ДНР".
Жиліна завербувала ФСБ РФ ще до війни, оскільки він спеціалізувався на нелегальних фінансових операціях "обналу" між РФ і Україною, мав відповідні зв'язки в Москві. Захарченко був спільником Жиліна і ще до війни обговорював створення донецького філіалу "Оплоту". 8 квітня 2014-го Харківську облдержадміністрацію звільнив спецназ Нацгвардії, а по російській агентурі почали завдавати ефективних ударів, тому Жилін і більшість його бандитів утекли з Харкова і перемістилися в Донецьк.
Захарченко 16 квітня з допомогою Жиліна та донецької банди "Оплот" організували захоплення Донецької міськради та низки інших об'єктів. Це переконало московських кураторів Жиліна в дієздатності його найманців. Жилін сам розповів про призначення Захарченка: "Я всіх переконав, що це та людина, яка дійсно потрібна Донецьку. Я сказав, що за всієї пишності Олександра Бородая, не може бути прем'єр-міністром у Донецьку громадянин Росії, житель Москви. Це неправильно. Я сказав, що ідеальна кандидатура – Захарченко. Я переконав. Люди поїхали і поговорили із Захарченком самі. Самі адекватно, нормально і чітко сказали йому свою позицію щодо поточної ситуації. Командна гра була гарна. А всіх інших я прибрав. Будь-які спроби подвійного підпорядкування припиняли. Стрєлков не був його керівником ніколи. Стрєлков сам себе оголосив головнокомандувачем".
Це не хвастощі – інформацію про вплив Жиліна на ухвалення конкретних рішень на Донбасі в той момент підтверджено з різних джерел. Жилін мав велику перевагу перед іншими ватажками бандформувань – Бородаєм, Гіркіним і Ходаковським. Він володів структурою для організації тіньового фінансування і торгівлі з Україною через свої довоєнні канали та схеми. Зрозуміло, ФСБ була зацікавлена в людині, яка могла налагодити експлуатацію окупованих територій і водночас відмивати і переводити на потрібні рахунки потрібним людям у Москві великі суми. Економіка Донбасу могла існувати тільки в комплексі з українською, і ФСБ були потрібні українські оператори, здатні зберегти економічні зв'язки і продовжити експлуатацію донецького бізнесу.
Однак незабаром після захоплення влади в окупованому Донецьку Жилін зіткнувся з конкуренцією. На роль нового донецького олігарха ФСБ скерувала на Донбас ватажка ще одного харківського кримінального "обнального" угруповання – Сергія Курченка. Курченко також тісно співпрацював із Москвою до війни за тими самими схемами, що і Жилін, але в нього не було жодної войовничості та жодних своїх угруповань. Зате Курченко, як один із фінансистів сім'ї Януковича, мав у багато разів більше фінансових ресурсів, ніж Жилін, і міг платити московським кураторам набагато більше. Коли мова зайшла, хто буде орудувати мільярдами окупованих територій, Жилін виявився тим, ким і був – дрібною сошкою, яку використовують для певних ризикованих ситуацій справжні тіньові ділки.
Через комплекс причин харківська мафія, пов'язана із РФ, набагато більше вплинула на розвиток подій на окупованому Донбасі, ніж у самому Харкові.
Жиліна Захарченко призначив своїм фінансовим радником – адже сам Захарченко був до війни лише дрібним підприємцем, продавцем курятини, і злетів лише завдяки російським "кураторам" Жиліна. І вони разом розпочали розпил і віджим усіх фінансових потоків "ДНР". Але у міру того, як сам Захарченко освоював прибуткові "теми", а "куратори" дедалі щільніше почали влазити в тіньову економіку, потреба в імпульсивному Жиліні у тих, хто ухвалював рішення, практично зникла. Курченко набував дедалі більшої ваги.
19 вересня Жилін разом зі своїм бізнес-партнером Андрієм Козарем пішов на зустріч у ресторан "Вітерець" під Москвою. За словами Козаря, предметом зустрічі з невідомим, якого знав Жилін, мала стати найвигідніша тема – постачання в Україну вугілля з окупованих територій. Вугілля на той час уже повністю контролював Курченко, і спроби Жиліна наприкінці 2016-го влізти в тему мали занадто зухвалий вигляд. Тому на зустріч приїхав кілер, який застрелив Жиліна. Ця ситуація для Захарченка стала полегшенням – пішов уже непотрібний докучливий посередник, усе можна робити без нього.
Усі грошові питання Захарченко брав під себе, і саме він став, за рішенням московських "кураторів", головним донецьким олігархом. Але ненадовго. І так було до 31 серпня 2018 року. Коли хтось, хто чудово знав розпорядок дня Захарченка та графік його заходів, умонтував вибуховий пристрій біля входу в ресторан, що належить начальнику охорони Захарченка і який ретельно охороняли.
Тепер Курченко здобув перевагу в боротьбі за тіньові доходи "ДНР". "Оплот" на Донбасі зачищено.
Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
