0 Київ
Як будують управління державою президенти України від Кравчука до Зеленського.
Леонід Кравчук намагався бути ліберальним і керував держапаратом, спираючись на радянських бюрократів і червоних директорів. Зовнішня політика починалася із дружби з Росією, закінчилася курсом на Захід. Владою не дорожив і був готовий ділитися з бандитами і силовиками, вертикалі управління не будував.
Леонід Кучма був авторитарний і створив вертикаль управління з олігархів, найманих убивць і ручних судів. Владою дорожив, але вся вона трималася на ньому самому, а не на самостійних інститутах. Зовнішня політика починалася із дружби з Росією, закінчилася курсом на Захід.
Віктор Ющенко намагався бути ліберальним і віддав владу "любим друзям" – бізнес-партнерам, а також наближеним до нього олігархам, аферистам, шахраям і контрабандистам. Любив історію і культуру, але владою не дорожив і був готовий ділитися з Тимошенко, Януковичем, МВФ, Путіним і ким завгодно. Зовнішня політика починалася з дружби із Заходом, закінчилася курсом до Росії. Вертикалі управління не будував.
Віктор Янукович був авторитарний, створив вертикаль управління з допомогою бандитів, олігархів, контрабандистів і вважав убивство, рекет і грабіж нормальними методами управління. Владою дорожив, але вся вона трималася на ньому самому, на старшому синові й на Юркові Єнакіївському, а не на самостійних інститутах. Зовнішня політика починалася із дружби з Путіним, нею і закінчилася.
Петро Порошенко намагався бути ліберальним та авторитарним одночасно. Керував усім сам особисто за допомогою співробітників корпорацій "Богдан" і Roshen, воював і одночасно ділився шматками влади з коаліцією "Нарфронту". Влада будувалася фрагментовано, як мозаїка: тут свій бізнес, тут державний інтерес, тут щось легально для всієї країни, тут щось крадемо, тут ми говоримо "треба за законом", а тут ми когось садимо у в'язницю, тому що я так вирішив. Владою дорожив, але вся вона трималася на ньому самому, а не на самостійних інститутах. Зовнішня політика починалася курсом на Захід за спроби вибудувати партнерство з Путіним у деяких темах. Вертикалі управління не будував.
Володимир Зеленський намагається зробити дієздатною систему влади Порошенка, але без самого Порошенка. Наповнивши державу, яка впала йому в руки, своїми особистими "любими друзями", співробітниками своєї корпорації "Квартал 95", знайомими олігархами, знайомими контрабандистами, співробітниками Кучми, співробітниками Януковича, співробітниками Порошенка, співробітниками "Нарфронту" і просто випадковими домогосподарками й фотографами, і намагаючись їх усіх надихнути своїм баченням майбутнього і високими моральними принципами. Тобто намагається вибудувати стійкість своєї влади, узявши по шматочку людей із різних систем і з вулиці, назвавши їх "новими обличчями". Сам наказує ув'язнювати злочинців, сам контролює ремонти мостів, усе сам – але тільки те, що популярно. Ображається, коли хтось сумнівається в його особистій чесності й намірах. Владою не дорожить, дорожить популярністю і репутацією, влада будується на двох людях – на самому президентові та на главі його офісу, а не на самостійних інститутах. Вертикалі управління не будує.
Висновок. Усі президенти говорять про правильні гарні ідеї. Але результат їхньої роботи визначають не слова, а інструменти, які президенти вибудовують для досягнення поставлених цілей.
Правильна ідея – це 50% успіху, інші 50% – технологія реалізації. Правозастосування для держави не менш важливе, ніж штампування законів – погане правозастосування девальвує будь-яке право і будь-який закон.
Головний виклик для України – низька дієздатність держави. Влада перезавантажується, але не є для суспільства мобілізаційним проєктом – змінюється верхівка управління, а інституції залишаються слабкими й неефективними. Тому й не може країна жити без активного волонтерства, держава без цієї енергії просто не може впоратися із чим-небудь.
Зміни судової системи, обороноздатності, правоохоронних органів – це каркас, кістяк держави, без якої жодні системні зміни неможливі. І від кількості гарних слів і благих намірів усе це не виникне. Тому що на зміну чомусь м'якому, смішному і слабкому в нас легко прийде щось ще більш популістське й більш авторитарне.
Джерело: Юрий Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
