+2 Київ
Мета стратегії Путіна під час нинішнього військово-політичного загострення.
"Мета великої стратегії полягає в тому, щоб розкрити та використати слабкі місця у здатності супротивника організувати збройний спротив. Тому розсудливіше й вигідніше обеззброїти противника, ніж намагатися знищити його у важкій боротьбі. Метод виснажування противника не тільки загрожує небезпекою надмірної розтрати власних сил, а й може призвести до зворотних результатів.
Стратег мусить намагатися паралізувати противника, а не прагнути знищити його фізично. Убити людину в бою – значить, усього лише зменшити армію тільки на одного солдата, тоді як жива, але позбавлена притомності духу людина є носієм страху, здатним викликати епідемію паніки.
Вплив на психологію командира може звести нанівець боєздатність його військ. Психологічний вплив на уряд країни може виявитися достатнім, щоб позбавити цей уряд усіх наявних у його розпорядженні ресурсів, і тоді меч випаде з його паралізованої руки.
…Тоді як номінальну силу країни характеризують чисельність населення та кількість ресурсів, її реальну величину визначає стан внутрішніх органів і нервової системи, стабільність управління, моральний дух і постачання. Прямий тиск завжди веде до посилення спротиву супротивника, так відбувається зі снігом: що сильніше стискається сніг, то щільнішим він стає і повільніше тане.
Справжня мета стратегії – скоротити можливості спротиву. Звідси випливає інша аксіома: щоб забезпечити досягнення тієї чи іншої мети, необхідно мати кілька цілей. Наступ, який ведуть проти одного пункту, має створювати загрозу іншому пункту, на який у разі потреби має бути перенесено удар. Тільки за наявності такої гнучкості вибору об'єкта стратегію можна пристосувати до несподіваних змін у ситуації".
Безіл Ліддел-Гарт, із книжки "Стратегія непрямих дій", 1954 рік. У цьому розділі Ліддел-Гарт аналізував успіх стратегії Гітлера щодо захоплення східноєвропейських країн – Чехословаччини та Польщі.
Ця цитата точно показує ситуацію в Україні та повний збіг зі стратегією Гітлера мети військово-політичної демонстрації Путіна поблизу кордону з Україною:
- Росія намагається підірвати нашу здатність до спротиву, тиснучи на політичне керівництво зсередини нашої країни.
- Військово-політична демонстрація біля кордонів із Україною – це "створення загрози іншому пункту", розширення фронту агресії, щоб розпорошити нашу увагу, сили та полегшити тиск на головних ділянках фронту – на Донбасі та в Криму. До речі, втягування РФ у війни в Сирії та Африці – це також розширення загроз у глобальному протистоянні імперії Путіна із Заходом.
- Путін чинить тиск на Зеленського та його оточення, оскільки прагне "обеззброїти" Україну, бо Росія втягнулася у війну на виснаження на різних фронтах, її бкладено санкціями. І Путін хоче своїми демонстраціями та тиском на оточення Зеленського добитися припинення вогню на Донбасі. Це дасть змогу Росії скоротити непомірні витрати у війні на виснаження та водночас зберегти прямий тиск на Україну.
- Путін не проводитиме широкомасштабного наступу саме тепер, оскільки такий напад призведе до посилення спротиву України. Путін проводить демонстрацію, щоб вибити з уряду України поступки та атакувати в інший, зручніший час, можливо, і за кілька місяців. Водночас війна на Донбасі триває і там може спалахнути ескалація будь-якої миті.
- "Психологічнй же вплив на уряд країни може виявитися достатнім, щоб позбавити цей уряд усіх ресурсів, що є в його розпорядженні, і тоді меч випаде з його паралізованої руки". Ось що робить Путін, щоб змусити Зеленського припинити спротив на Донбасі, припинити спецоперацію української військової розвідки та СБУ на окупованих територіях. Російська агентура в українському керівництві, воєнний, політичний, інформаційний та економічний тиск проти України – усе це в комплексі має змусити Зеленського припинити війну. У такому разі Росія зможе посилити свій вплив усередині України та розпочати поступове зняття санкцій та зниження рівня протистояння із Заходом. Для України реалізація такої стратегії матиме найважчі наслідки. Приклад перед нами – Молдова і Грузія, які погодилися припинити вогонь і стали жертвами російського тиску та втратили шанси на відновлення повного суверенітету і незалежності на тривалий час.
Джерело: Юрій Бутусов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
