Десятки померлих від кору на позиції антивакцинаторів не вплинули, ми продовжуємо шлях у Європу, керуючись принципом природного відбору

Виключно медичне...

Дебати на тему "Чи потрібно робити щеплення?" ведуть десятки років. Унікальність цих дебатів полягає в тому, що які б аргументи не використовували сторони, висновки визначає початкова позиція. Тобто прихильники вакцинації за підсумком завжди вважають, що вони були переконливими, а противники говорили повну нісенітницю (і навпаки).

Я не пам'ятаю, щоб підсумком такої дискусії стала заява: "Ну, все, переконали, пішов робити щеплення". Публічний спір, у якому збереження обличчя важливіше, ніж пошук істини, завжди безперспективний, хоча зібрати мільйони лайків і десятки коментарів він (цей спір), звичайно ж, може.

Думку може змінити або терпляча роз'яснювальна робота, або конкретна трагедія, хоча в нашій країні і це не працює – ви ж самі бачите, що тисячі хворих та десятки померлих від кору на позиції антивакцинаторів дуже не вплинули, і ми продовжуємо шлях у Європу, керуючись принципом природного відбору. Ви можете сперечатися де завгодно – у затишній студії або в ковальському цеху. Ви можете попередньо обстежитися і навіть поставити одне одному очисні клізми. Це призведе лише до того, що прихильники і противники вакцинації ще більше віддаляться одні від одних, бо мета – не істина, а приниження ворога. Саме ворога!

Наявний інформаційний простір упродовж багатьох років розрахований на те, щоб перемогти будь-якою ціною: принизити, оббрехати, образити – і все це під схвальне цькування прихильників. Тих, хто вирішили, що зробити щеплення все-таки треба, – більше!

Можливо, не варто витрачати гроші на чергові дебати, на підроблення аналізів, на поширення фейків. Можливо, є сенс визнати, що шлях природного відбору – з єдиноначальністю ватажка і з концентрацією всіх ресурсів у "досвідчених" і "вмілих" руках його наближених, із правом сильного, з байдужістю до хворих, старих і дітей, із нав'язуванням єдино правильного напрямку руху, з повною зневагою до моралі, коли можна силою і хитрістю забрати чуже, назвати біле чорним, брехню – правдою, бандита – активістом, родича – ким завгодно – це шлях із глухим кутом, шлях до бідності і вимирання.

Ще раз повторюю – більшість вирішила, що зробити щеплення треба, що шлях природного відбору – це глухий кут, не гідний народу, який живе у ХХІ столітті в центрі Європи. Можливо, все-таки варто спробувати інакше? Відігнати від закупівлі вакцин і складання календаря вакцинації затятих, досвідчених ватажків, які все знають. Дати шанс іншим. Хоча б спробувати не красти, не брехати і не вважати ворогом того, хто насмілився не зробити щеплення чи зробити його іншим препаратом в іншого лікаря. Адже ми ще не пробували...

Джерело: Евгений Комаровский / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора