На фільмі про Яремчука я думав, як багато не помічав у тому часі. Був юним, щасливим…а поруч коїлося глобальне лихо

На цю документалку мене дуже просила піти разом дружина. Наполегливо протягом короткого часу. І перше запитання її до мене після кількох днів у відрядженні: "Коли підемо на Яремчука?"

– Сьогодні! – необачно пообіцяв. Бог почув, бо у ближньому кінотеатрі був зручний сеанс, були місця (хоча й мало, зал був майже розкуплений), і ми родиною пішли "у культпохід".

Сказати, що я чогось очікував особливого, то ні. Назарій Яремчук ніколи не був моїм героєм. Поважаю його як легенду для багатьох, але то "спокійна шана". З перших же кадрів фільму зі мною почався маленький катарсис: наче граблями по відкритій рані кожне подальше інтервʼю спікерів… Я думав не так про героя, як про себе в тому часі. Як багато не помічав, не бачив, не знав. Бо був малим, юним, молодим, щасливим дуже… А поруч коїлося глобальне лихо, якого тоді майже не помічав.

Словом, сльози лилися без дозволу, і не хотілося їх зупиняти. Мені було боляче, місцями соромно, інколи тужливо, що "літа на осінь повернули"… Я не помічав огріхів сценарію (а він досить міцно "зшитий", якщо люди на перегляді ридають), не ставив запитань, а де Зінкевич, Ротару, перша родина тощо). Більша половина героїв – мої знайомі: Злотник, Дворський, той же Зінкевич. Згадував, що вони мені розповідали колись про головного героя фільму…

Після перегляду ми всі четверо вийшли на повітря ошелешені. Кожен по-своєму. Хтось запитав: а чому ти не запросив його на "Вибрики"?

Чесно? Не встиг. А серед перших претендентів і не розглядав, бо Назарій був на відстані від Києва, та й традиційну естраду я тоді не дуже сприймав. Через кілька місяців від старту "Вибриків" Яремчук пішов у засвіти… Інакше точно став би героєм юнацького ток-шоу, як його побратими по духу Павло Дворський чи Тарас Петриненко.

Назарія я бачив лише раз. Але дуже впритул. У нашому коридорі на четвертому поверсі Хрещатику, 26 між кімнатами "Каналу "Д" і "Студії "Гарт". Він був у сценічному костюмі, начебто готовим до ефіру. Ми зустрілися поглядами на кілька секунд: практично ще юнак (я) і вже легендарний для мільйонів він. У кінозалі той короткий обмін енергіями посилився тисячекратно…

Для довідки: "Яремчук: Незрівнянний світ краси" – український документальний фільм режисера Артема Григоряна й продюсера Максима Сердюка про українського естрадного співака Назарія Яремчука.

Джерело: Костянтин Грубич / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора