+1 Київ
Торгова війна почалася.
Після всіх візитів до Пекіна міністерки фінансів США Джанет Єллен і держсекретаря Блінкена, коли Китаю чемно запропонували скоротити "надлишкові виробничі потужності", Китай відповів амбітною програмою "нових продуктивних сил".
На прохання скоротити постачання в РФ відповідь буде після візиту Путіна до Піднебесної. Але вже зараз можна очікувати, що відповідь буде не дуже. Для наших інтересів.
Про те, що позиція Китаю визначена наперед, свідчить превентивна реакція США: на імпорт китайських електромобілів введено мито в розмірі 100% (sic!).
Також запроваджують мита на імпорт у США китайських сонячних батарей. Вишенька на торті – санкції щодо китайських банків.
Узагалі хотілося б помилятися, але вся ця історія санкцій щодо Китаю дуже схожа на введення Америкою санкцій проти Японії напередодні Другої світової війни. Тоді Японія стала союзником держав Осі (Німеччини й Італії) і напала на Перл-Гарбор, а також колонії США і Британії в Азії.
Якщо маховик санкцій проти Китаю затягуватиметься як зашморг на шиї, це не приведе до того, що Китай ізолює РФ. Це призведе до ще більшого зближення Китаю і РФ, а у крайньому варіанті – до ідеї активувати конфлікт двох проксі (Північної та Південної Корей) або в найрадикальнішому форматі – розігріти конфлікт на Тайвані.
На жаль, у США зараз немає постаті, рівної Кіссінджеру або навіть Ніксону. Тому, думаю, усі помилки буде зроблено з перевиконанням плану.
Єдине, що може загальмувати процес обвалення індо-тихоокеанської стратегії США – це вибори і зміна політичної парадигми разом зі зміною політичних еліт.
Інакше для США все це може завершитися якщо не кризою, то значним перенапруженням зовнішнього контуру.
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
