+1 Київ
Журналісти (які називають себе незалежними, об'єктивними та неупередженими) визначилися – вони проти Ізраїлю. Але тепер, щоб не відстати від тренду, до них приєднуються і міжнародні інституції. Верховний (дякую, що не народний) комісар ООН, міжнародний прокурор, депутати, європосадовці та французький президент вважають своїм обов'язком висловити занепокоєння та обурення Ізраїлем. Місяць захисники прав палестинців шукали формальні звинувачення, і тепер, нарешті, до полегшення прогресивного людства, знайшли їх.
Воєнним злочином Ізраїлю названо насильницьку евакуацію мирних жителів Гази. Але, по-перше, непогано було б визначитися: заклик до жителів Гази піти на південь із зони активних боїв та організація гуманітарних коридорів для виходу із цієї зони – це заслуга Ізраїлю чи його провина? По-друге, евакуацію навряд чи можна назвати насильницькою, якщо не вважати насильством мільйони попереджувальних листівок, смс і телефонних дзвінків.
Іншим злочином названо колективне покарання палестинців. Але є очевидна і суттєва різниця між покаранням, з одного боку, та захистом від терору і знищенням терористів – з іншого. Армія Ізраїлю знищує ХАМАС, щоб убезпечити своїх громадян, водночас робить це так акуратно, як це взагалі можливо. Якщо ж під колективним покаранням розуміти від'єднання Гази від електрики і палива (але не води), то міжнародне право досі, здається, не зобов'язувало жодний уряд неодмінно забезпечувати всім цим ворожі території.
Велику кількість загиблих у Газі злочином не назвали, але засуджують морально. Проте відомості щодо кількості загиблих світ одержує лише від медичних посадовців ХАМАС, вірити яким на слово так само нерозумно, як вірити на слово Путіну й Пєскову. Окрім того, ніхто так і не зміг відокремити овець від козлів – де закінчуються терористи і починаються мирні жителі (які, чомусь, до речі, утримують частину заручників окремо від ХАМАС).
Постає закономірне запитання: якою є альтернатива, котру пропонують захисники ХАМАС, що саме має робити Ізраїль, щоб не викликати засудження прогресивного людства? Відповідь випливає зі звинувачень. Очевидно, 7 жовтня Ізраїль мав поскаржитися в той чи інший міжнародний суд і почекати двійко-трійко років, поки судді та прокурори не запідозрять ХАМАС у порушенні прав людини. Можливо, ХАМАС навіть заборонили б після цього й надалі нападати на Ізраїль до рішення суду (іще двійко-трійко років), сподіваючись, що він послухається і припинить. Тим часом терористи оновили б у Росії та Ірані запас ракет, навчили б нових молодих бойовиків і продовжили б свою справу доти, доки мети не було б досягнуто – від річки до моря.
Дякую за такі прекрасні, прогресивні, миролюбні та високогуманні перспективи. Ми краще самі.
Джерело: Leonid Nevzlin / Facebook
