+14 Київ
Ні миру, ні війни.
Байден і Путін зробили ставки. Байден висунув доктрину відродження Заходу через повернення до ліберальних цінностей і стримування світового авторитаризму. Путін відповідає альтернативною доктриною, заявляючи про право Росії визначати вибір сусідніх націй і навіть їхнє розуміння своїх національних інтересів. У відповідь на західне стримування Кремль у стратегії національної безпеки РФ оголосив про підготовку до "захисту держави від збройного нападу" і "задоволення потреб держави та потреб населення у воєнний час". Слово "війна" стало і закордонним, і російським голосінням.
Виникає, однак, питання: якою мірою Кремль готовий відмовитися від "тріади", дотепної моделі існування Росії в пострадянський період? Тріада означає: "Бути із Заходом – бути всередині Заходу – бути проти Заходу". Тріада дозволяє Кремлю вважати Захід супротивником і водночас використовувати його як економічний і технологічний ресурс. Тріаду підтримує і чимала частина західної еліти, яка стала провідником кремлівських інтересів на Заході (колишній німецький канцлер Шредер і колишній французький прем'єр Фійон – гвинтики світової лобістської машини, що працює на Кремль). Невже можна відмовитися від такого винаходу?!
Ось кілька обставин, які свідчать на користь конфронтації.
По-перше, для виправдання нескінченності влади Кремлю доводиться повертатися до пошуку "ворога". Захід є ідеальним "ворогом" – передбачуваним і таким, що постійно шукає способи вмовляння Росії.
По-друге, "Доктрина Байдена" є приводом для мобілізації російського населення навколо влади для відсічі "ворогові".
По-третє, обраний Вашингтоном головний суперник – Китай – має всі шанси вислизнути від ролі антитези ліберальної демократії. І тому, що Європа не хоче боротися з Піднебесною – найбільшим торговельним партнером Євросоюзу. І тому, що Китай зробив ставку не на ворожнечу, а на проникнення в західні судини. Якщо Росія хоче підірвати ліберальний світ, Китай адаптується до нього, пристосовуючи до своїх потреб.
Одне слово, Байдену буде складно зробити Китай головним антагоністом ліберальної цивілізації. Для цього доведеться з болем вирізати китайські щупальця із західного "тіла". Поки що ніхто до цієї операції не готовий.
На перший план рано чи пізно вийде Росія. Зрозуміло, чому: Росія більше докучає Заходу своїми гамбітами і Захід менше залежить від економічних відносин із Росією. Східна Європа виявила себе як ефективний лобіст перетворення Росії на основного супротивника Заходу, здатний зруйнувати примирливі плани Берліна й Парижа. Нарешті, своєю войовничістю Росія дає можливість Китаю мати конструктивний вигляд.
Нова конфронтація, однак, не буде схожою на колишню холодну війну. Тоді СРСР дотримувався домовленостей із Заходом. Росія за її асиметрії ресурсів із Заходом змушена грати, порушуючи правила. Чим іще компенсувати обмеженість потенціалу?
Але Путін явно вагається зробити остаточний вибір, демонструючи когнітивний дисонанс. З одного боку, він плямує Захід. З іншого, він зустрічається з Байденом, неодноразово говорить із ним телефоном, стверджує, що обидві сторони шукають "шляхи до зближення позицій", і веде діалог із Європою.
Російські військові обстрілюють британський Defender, але так, щоб у нього не потрапити! Росія солідаризується зі США в Радбезі з питання відкриття коридору для гуманітарної допомоги сирійській провінції Ідліб. Водночас представники РФ і США в Раді Безпеки несподівано заспівали в унісон. Хакерська група REvil, яка дошкуляла Америці і яку підозрюють у зв'язках із Кремлем, раптом зникає після розмови Байдена з Путіним. А на спецпредставника президента США з питань клімату Джона Керрі чекає в Москві дружній прийом. Дивна, однак, війна...
Путін явно прагне повернутися в концерт західних держав. Державність не терпить ізоляції. Діалог із Заходом потрібен Росії і для збереження Заходу в ролі наповнювача бюджету, і для того, щоб не опинитися в тіні Китаю.
Сценарій майбутнього залежатиме не тільки від наполегливості Америки, але й від того, який шлях обере Німеччина. Саме Німеччина є співавтором у створенні російської "бензинової" економіки (угода "газ в обмін на труби"). Саме Німеччина, мріючи про зміни в Росії завдяки "зближенню", забезпечує західне потурання щодо російського єдиновладдя. Німецький Der Russland-Komplex, однак...
Складається враження, що, доки Росія і Захід віддають перевагу когнітивному дисонансу, намагаючись знайти новий баланс стримування і діалогу. Одне слово, ситуація "ні миру, ні війни" триває. Що за компот: надзвичайка, виправдувана пошуком ворога всередині країни і співпраця з ним же зовні! Ця ситуація, пом'якшуючи ризики конфронтації, провокує дезорієнтацію і розкладання з обох боків.
Поки ми гадаємо "війна чи мир?", дещо набуває контурів: жежалі більше шансів на те, що Захід і Китай знайдуть спільну мову, разом створюючи "зелену економіку", і вони разом сядуть у потяг майбутнього. Ось що буде найболючішим ударом по Росії, яка залишиться на узбіччі. Із сумом або із заздрістю дивлячись услід потягу.
Джерело: Лилия Шевцова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
