-1 Київ
Те, що російська пропаганда всіляко просуватиме тезу про "український слід" у замаху, не викликає жодних сумнівів – уже просуває. А у Трампа Україна – болісна мозоля.
Від організованого демократами шквалу звинувачень у роботі з росіянами під час виборчої кампанії 2016 року, а з росіянами – це апріорі проти України, до імпічменту 2019 року за спробу натиснути на українське керівництво з метою дістати компромат на Байдена, усіляке вторгнення української теми в життя Дональда Трампа виявляється пов'язаним із якимись неприємностями. А тепер, виходить, і просто із загрозою самого життя. Як у росіян ходить мем про "англійку", яка вічно "паскудить", Трампу можна нарікати на "українку". Від лідера, настільки сконцентрованого на власній винятковій цінності, Україні після всього цього наївно було б чекати на неупереджений підхід.
Це ще один аргумент на користь того, що Гарріс, напевно, буде для нас кращою як переможниця, про що, звісно, політичне керівництво України ніколи не скаже і правильно зробить. Дві інші підстави побоюватися повернення Дональда Трампа до Білого дому мають не менш серйозний вигляд.
Перше: небезпека хаотизації американської політики. Злопам'ятний Трамп обіцяє розібратися з усіма своїми кривдниками часів президентства Байдена, а їх сотні й тисячі на різних посадах, і неприємності гарантовані, зокрема, міністерству юстиції та ФБР. Параліч влади у Вашингтоні для України смертельно небезпечний, згадаймо на пів року заморожену лідером республіканської більшості в нижній палаті Майклом Джонсоном допомогу, до речі, з подання того самого Трампа.
Друге: 45-й президент і претендент на 47-ме президентство Дональд Трамп не дуже дружить із реальністю. Ось буквально в тому сенсі, як Ангела Меркель говорила про Путіна. Ні той, ні інший фізично не здатні визнавати поразку. Трамп не втомлюється розповідати, як у нього вкрали перемогу 2020 року, а після провалу на дебатах із Камалою Гарріс заявив про свій унікальний тріумф. Мати справу з такими людьми неможливо: ваші картини світу завжди будуть радикально розходитися, не кажучи вже про те, що роздутий нарцисизм ставить їх самих безпосередньо в центрі будь-яких композицій.
Джерело: Леонид Швец / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
