-10 Київ
Цього тижня повномасштабне вторгнення Росії в Україну перетнуло моторошну позначку – 1418 днів. Сьогодні ця війна триває довше, ніж Радянський Союз воював у Другій світовій війні.
Тоді СРСР зазнав нападу, оборонявся і – завдяки масштабній підтримці Заходу – завершив війну перемогою. Фактично після цього він окупував половину Європи, зокрема й мою батьківщину, майже на пів століття.
Сьогодні Путін сам обрав цю війну. Спланував її. Розпочав. І повністю за неї відповідає.
І що Росія має за чотири роки?
Десятки тисяч убитих українців.
Понад 6 млн людей, змушених покинути свої домівки.
Міста, свідомо занурені в темряву й холод.
І просто зараз – попри міжнародні спроби мирних переговорів – Росія цинічно катує українців: системно атакує енергетичну інфраструктуру, лікарні й житлові будинки в межах кампанії, під час якої намагається заморозити, залякати й зламати дух цілої нації.
І, попри все це, Україна стоїть.
Приблизно 80% її міжнародно визнаної території залишаються вільними.
Торік Росія захопила менше ніж 1% української землі – ціною, яка значно перевищує радянські втрати за 10 років війни в Афганістані.
Так, бої жорстокі. Україні потрібна наша підтримка.
Але будьмо чесними: час не на боці Москви.
Російська економіка перегрівається.
Нафтові доходи скорочуються.
Військові резерви виснажуються.
Регіональні бюджети руйнуються.
Підйомні для рекрутів зменшують.
І війна повертається в саму Росію – через глибокі українські удари.
Чорноморський флот РФ перетворився на тінь самого себе, ховаючи залишки кораблів у російських портах після витіснення з Криму.
Путін намагається демонструвати силу. І часто успішно поширює свої фальшиві наративи навіть на західну аудиторію. Але його система перебуває під тиском.
Захід не має підкуповуватися на блеф Путіна.
Це не момент, коли Україна має зламатися.
Тривалий тиск на Росію – військовий, економічний, політичний – працює.
Історія чітка: імперські війни програють тоді, коли демократії залишаються єдиними.
Україна стоїть.
Слава Україні!
Джерело: Katarina Mathernova / Facebook
