+13 Київ
Кроти ООН, або Чому міжнародні інституції потрібно реформувати.
Візит генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша до російської Казані для участі в саміті групи БРІКС викликав хвилю критики серед оглядачів та експертів на Заході і продовжує бути резонансним у всьому світі й зараз.
Критика пов'язана не лише з тим, що фактичному очільнику ООН не личить їхати до вбивць і з дружніми обіймами тиснути їм руки, але й тим, що промова генсекретаря до представників БРІКС збіглася з Міжнародним днем Організації Об'єднаних Націй, адже саме в цей день, 24 жовтня 1945 року, набув чинності Статут ООН. А для Заходу символізм важливий. Принаймні був важливий для того старого доброго Заходу, який керувався у своїх діях ідеалами, символами й цінностями. Зараз, напевне, усе змінилося – з потиском закривавленої руки символи мають властивість бліднути.
Прикметно, і вже точно поза ціннісними категоріями здорової людини, що раніше Гутерріш відхилив запрошення України на саміт миру за участю 92 країн, але їде на Росію, де схиляється перед диктаторами й воєнними злочинцями у БРІКС. Поклонившись Путіну, Антоніу Гутерріш пішов обіймати білоруського диктатора Лукашенка.
Поклон генсека ООН Путіну й Лукашенку – це зайве, але дуже вже промовисте свідчення краху такої міжнародної інституції, як ООН, і чергове підтвердження, що і ООН, і ОБСЄ, і Червоний Хрест у сучасних умовах неефективні й не відповідають вимогам сучасного світу. Але це також є ще одним ударом по всій західній цивілізації, по міжнародних нормах і принципах.
Та й суто з логічної точки зору обійми з Путіним суперечать самій лінії ООН щодо підтримки роботи Міжнародного кримінального суду, який видав ордер на арешт Путіна. А отже, девіантна поведінка Гутерріша є також відвертою зневагою до міжнародної правової системи. Виглядає так, що тепер особи, щодо яких є ордер Міжнародного кримінального суду, можуть вільно зустрічатися з очільниками провідних міжнародних організацій, тим самим цілеспрямовано знецінюючи МКС, підриваючи його авторитет і девальвуючи самі основи міжнародного правопорядку.
Отже, у підсумку виходить так, що рішення Міжнародного кримінального суду існують лише на папері і є тільки бутафорською страшилкою, як, мабуть, хоч це і прикро визнавати, увесь міжнародний правопорядок. Але в цьому контексті виникає ще одне запитання: коли такі міжнародні організації, як ООН, десятиліттями повчали й повчають нас, як має функціонувати правова система, як боротися з корупцією, яким має бути суспільство тощо… чи вони хоч трішки вірили у свої повчання й чи бачать зараз те, що відбувається просто в них перед очима – у їхніх же структурах?
Звісно, на це запитання ніхто відповідати не буде, бо, я переконаний, більшість західних лідерів та очільників міжнародних організацій скажуть: "Ні, це інше. Інший контекст, наслідки". І справді, це зовсім інше, бо беззаконня чи корупція в окремій країні веде до страждань громадян цієї країни, а ігнорування законів – латентна корупція в міжнародних організаціях – веде до планетарного краху.
Російська авторитарна державна машина добре розуміє слабкість і нерішучість міжнародних організацій, тому й далі розхитує ситуацію, а отже, фактично руйнує основи міжнародного правопорядку. І таким чином занурює світ у хаос. Це дозволяє росіянам, а в перспективі й будь-кому, беззастережно скоювати воєнні злочини, водночас хизуючись ними, створюючи нові "стандарти" у світі, де цінності не працюють, у світі антицінностей.
План нівеляції світового правопорядку Росія методично втілює в життя із 2008 року, коли відбулося вторгнення у Грузію. Потім – вторгнення в Україну 2014-го, повномасштабна війна, яку маємо зараз… І все це спрямовано не лише на захоплення територій і знищення одвічних ворогів росіян – нас із вами. Але й на підрив міжнародної правової системи, знищення Заходу, який живе ідеалами, цінностями й символами.
І в цій війні проти світового порядку Путін таки досягає успіху, бо міжнародні організації вже її програли. Проте не програла Україна. І так виглядає, що саме нам доведеться відбудовувати світовий правопорядок, зруйнований десятиліттями нерішучості світових лідерів, кривавими обіймами Гутерріша, безликою позицією завжди стурбованих боягузів…
Джерело: "ГОРДОН"
