-5 Київ
Ключовий факт: у ніч на 27 січня 2026 року РФ ударила дроном по лінійній виробничо-диспетчерській станції "Укртранснафти" у Бродах – основній нафтоперекачуючій станції на українській ділянці нафтопроводу "Дружба". Вона є найпотужнішою на маршруті, з великим резервуарним парком. Після удару виникла масштабна пожежа, горіння сирої нафти в найбільшому резервуарі об'ємом 75 тис. м³ тривало 10 днів. Тобто це був удар по "вузлу керування й перекачки", що призвело до зупинки функціонування ЛВДС (лінійної виробничо-диспетчерської станції) і, відповідно, прокачування російської нафти на транзит.
Багато хто, задається, не бачить логіки в діях Росії – навіщо бити по об'єкту, який перекачує російську ж нафту, нехай формально перемарковану в угорську, вірним сатрапам Кремля в ЄС і НАТО – режимам Орбана й Фіцо? Насправді тут логіка Кремля зазнала певної трансформації ще минулого року. До того ж вона ніколи не полягала в тому, щоб догоджати сатрапам. Сатрапам не догоджають, їх використовують. До певного часу, поки не зміняться пріоритети. Так ось, зміна пріоритетів, точніше доповнення списку пріоритетних цілей в енергетичній інфраструктурі України, у РФ відбулася ще минулого року. Після остаточного ураження НПЗ у Кременчуці в червні 2025-го нафта "Укрнафти", яка видобувається в Україні, була спрямована на експорт. По тій же "Дружбі", через ЛВДС "Броди". Оскільки в Росії виходять із того, щоб завдати максимального ураження енергетичному потенціалу України, то в розширення переліку цілей в електроенергетиці й газовому секторі пішли й об'єкти видобутку і транспортування нафти, тобто те, що знаходиться в системі НАК "Нафтогаз України" й оперується дочірніми "Укрнафтою" й "Укртранснафтою". На відміну від оператора ОЕС "Укренерго", де із часів Кудрицького було прийнято займатися питанням інженерного захисту ключових об'єктів, у господарстві "Нафтогазу" нічого не робилося для цього. Очевидно, що в Че Гевари були інші пріоритети. Показово, що тільки в січні 2026 року в "Укртранснафті" намалювали перші "красиві слайди" з ідеями інженерного захисту об'єктів. Хоча там це мало робитися в першу чергу, адже перші прильоти по об'єктах нафтотранспорту мали місце ще в жовтні 2022 року – ЛВДС "Чижівка" на тій же "Дружбі".
Тому не випадково, що, уразивши транзит по "Дружбі", Росія тут же запропонувала сатрапіям у Будапешті й Братиславі брати російську нафту в Новоросійську. Очевидно, що спеціальну ціну для слуг Кремля було б збережено, попри всю нинішню скруту з нафтовими доходами.
Дійсно, нафту танкерами можна доставляти на хорватський термінал "Омішаль" і звідти перекачувати нафтопроводом "Адрія" на НПЗ у Сазхаломбатті й Братиславі. Однак це не сподобалося Орбану й Фіцо. Чому? Та тому, що комбінована логістика із двома перевалками нафти "з'їсть" майже всю знижку від Путіна на сировину, а бути безкінечно "щедрим" – не про нього. А в Орбана вже вибори у квітні. Непевно себе почуває й Фіцо під тиском опозиції. Тому звідси старі платівки з Будапешта, Братіслави під диригуванням із Москви – "в усьому винна Україна", "Україна перервала транзит".
Будапешт і Братислава звернулися до Хорватії з проханням допомогти із транзитом російської нафти. Потрібно віддати належне, що міністр економіки Хорватії Анте Шушняр відкинув таку можливість, наголосивши, що закупівля російської нафти фактично фінансує війну проти України. За його словами, країни ЄС мають технічні можливості відмовитися від залежності від російських енергоносіїв. І тут він 100% має рацію.
Угорщина має прекрасні можливості отримувати нафту. На середземноморському ринку можна придбати будь-яку нафту, у тому числі й сортів, близьких до російської експортної суміші, або ж створити власну суміш, придбавши декілька сортів нафти. На це й була націлена корпоративна політика MOL після того, як вона неохоче пішла з Росії у 2016 році, остерігаючись негативних наслідків від санкцій ЄС проти РФ після вторгнення до України у 2014-му. У листопаді 2019 року MOL придбала від "Шеврону" 9,57% акцій нафтового родовища "Азері – Чираг – Гюнешлі" (AЧГ) в Азербайджані, одного з найбільших у світі нафтових родовищ, розташованого в Каспійському морі, а також 8,9% акцій у трубопроводі "Баку – Тбілісі – Джейхан" (БТД), що транспортує сиру нафту з АЧГ до турецького терміналу "Джейхан" на Середземному морі. А ще MOL має нафтовидобуток в Іракському Курдистані, а також в інших регіонах, про які йшлося вище. Отже, і вибір сировини, і логістика доволі добрі – бери яку хочеш нафту, вези танкером до терміналу "Омішаль" у Хорватії і звідти нафтопроводом "Адрія" – прямісінько на НПЗ у Сазхаломбатті й Братиславі. Тільки тут працюють ринкові, а не спеціальні ціни під Орбана, як у випадку з російською нафтою по "Дружбі". І відкатів не буде, або будуть, проте не такі, як від операцій із російською нафтою. А в Орбана вибори на носі…
Щодо логістики. Якось Петер Сійярто в інтерв'ю іспанській El Pais у 2022 році висловився щодо проблематичності заміни маршруту постачання нафти з Росії. Мовляв, нам доведеться розширити потужність трубопроводу з Адріатичного моря, і ми не знаємо, скільки це займе часу. Він відверто брехав!
Пресреліз угорської компанії MOL від 9 лютого 2015 року (!) констатує, що MOL Group і Transpetrol (словацький нафтотранспортний оператор) завершили реконструкцію й розширення потужності відгалуження нафтопроводу "Дружба-1" і "Адрія" між Сазхаломбаттою й Іполішагом у Словаччині. Завдяки цим стратегічним інвестиціям Угорщина, Словаччина й Чехія тепер зможуть додатково диверсифікувати свої постачання енергії, що значно покращить регіональну енергетичну безпеку. MOL Group також збільшила пропускну здатність угорської ділянки нафтопроводу "Адрія", що з'єднує Адріатичне море зі Словаччиною, з нинішніх 10 млн тонн на рік до 14 млн тонн. Ця інвестиція має стратегічне значення, оскільки дозволяє MOL Group задовольняти потреби в нафті свого Братиславського НПЗ з Адріатичного моря. Таким чином, безпека постачання Угорщини і Словаччини значно покращилася, а ступінь їхньої односторонньої залежності на даний момент зменшується. Ділянка з розширеною потужністю також може сприяти безпеці постачання Чеської Республіки – через цей маршрут чеські нафтопереробні заводи також можуть отримувати сиру нафту з нового джерела.
Тобто Угорщина має все – і можливість отримувати будь-яку нафту, і логістичні можливості. Але Орбан хоче саме російську нафту й саме по "Дружбі". Відповідь на те, чому це так, дав мимоволі Петер Сійярто в тому ж інтерв'ю El Pais 2022 року, коли сам почав ображено скаржитися, що "нас завжди представляють як друзів росіян і шпигунів Путіна". Обмовочка за Фройдом…
А тепер до наших справ. Якщо ви спробуєте знайти якесь офіційне повідомлення щодо удару по нафтотранспортній інфраструктурі "Дружби" 27 січня, то ваші спроби будуть марними. Жодне відомство чи компанія – ні пари з вуст. А мали б повідомити, і негайно. Звернемося до Угоди про асоціацію Україна – ЄС. Там є ст. 276 (збій у постачанні). А в ній є п. 3, який чітко вказує, що "Сторона не повинна нести відповідальності за переривання або скорочення постачання, відповідно до цієї статті, якщо Сторона не має можливості постачати енергетичні товари внаслідок дій, пов'язаних із третьою країною..." Ця сторона – Україна. І ця сторона мала чітко й недвозначно заявити, що відбулося. І відразу ж запустити механізм раннього попередження, передбачений відповідним Додатком до угоди. Додаток XXVI, який визначає, що надзвичайна ситуація – це ситуація, яка спричиняє значний збій і фізичну зупинку в постачанні природного газу, нафти чи електроенергії між Україною та Європейським союзом. У додатку чітко визначено, що Україна та ЄС установлюють "Механізм раннього попередження" з метою закріплення практичних заходів, спрямованих на попередження і швидке реагування на надзвичайні ситуації чи загрозу надзвичайної ситуації. Чітко сформульовано: "Це передбачає ранню оцінку потенційних ризиків і проблем, пов'язаних із попитом і пропозицією на природний газ, нафту чи електричну енергію, і попередження й швидку реакцію у випадку надзвичайної ситуації чи загрози надзвичайної ситуації". Тобто українська сторона мала ще із 2022 року попереджати ЄС про те, що мають місце дії третьої сторони (Росії), які представляють загрозу транспортуванню енергетичних продуктів. Очевидно, що нічого цього не було зроблено. Як і в цьому конкретному випадку.
Певно, що МЗС України мало б відреагувати, і зрештою з Михайлівської щось там пробелькотіли днями. Але ж! У додатку XXVI чітко зазначено, що координаторами є Міністерство енергетики України і член Європейської комісії, відповідальний за енергетику. Тобто Міненерго мало б зробити відповідні кроки. А хто в нас там зараз? Міністр енергетики Шмигаль. А чим він відомий для даного випадку? Тим, що захищав, будучи прем'єр-міністром, транзит перефарбованої в угорську російської нафти: "Зупинка транзиту нафти нафтопроводом "Дружба" буде прямим порушенням Україною Договору до Енергетичної хартії та Угоди про асоціацію з ЄС". Очевидно, що прем'єр був не в курсі, що ЄС у 2024 році полишив Договір до Енергетичної хартії через несумісність із кліматичною політикою, та й Угоду про асоціацію, певно, не дуже-то й брав до уваги.
Ось тому зараз Україну хейтять сатрапії Кремля в Європі, а Київ мовчить. Мовчить, тому що, імовірно, хтось "і в темі, і в долі". Може, Че Гевара щось знає. Підозрюваний Галущенко. Міндіч. Не раз зазначав, що НАБУ і СБУ давно мали б приділити увагу діянням в "Укртранснафті".
Щодо позиції Єврокомісії стосовно відновлення транзиту по "Дружбі", то вона, звісно, є тупою й ганебною. На Брюссель Shahed не прилітають поки що, тому мислення євробюрократії лишається мисленням мирного часу. Війна ж в Україні. А оскільки з Києва не повідомляли про надзвичайну ситуацію, а в Будапешті й Братиславі під кураторством Москви часу не марнували, то маємо те, що маємо.
І насамкінець. Погрози з боку Орбана й Фіцо припинити постачання в Україну дизельного палива й електроенергії – це вже було. Очевидно, що дизелька вже не йде, але в цьому немає проблеми для нас.
Джерело: Michael Gonchar / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
