+4 Київ
Харківські... "офіціанти".
Безсумнівно, усе у нас погано, все неправильно, йдемо не туди, робимо не те. Ось учора або позавчора, чи навіть 10–15 років тому все було ок: ішли бадьорим упевненим кроком в абсолютно правильному напрямку. Щоправда, у підсумку опинилися всередині зруйнованих осколків держави, яку потрібно відновлювати. Але головне ж – ішли правильно. Зараз же – ні, не туди...
Мені реально подобається наша забійна пристрасть до самоприниження і самознищення. Знайти у себе в оці смітинку й обов'язково роздути її до повноцінного колодища. І якби ж то мало все це хоч якийсь сенс. Наприклад, нові правила або нові суспільні відносини як підсумок внутрішньої бійки. Так ні ж: банальний хайп заради хайпу. Із помилковими початковими передумовами і ще більш помилковими підсумковими висновками.
Черговий феєричний приклад. Легендарні Харківські угоди, які свого часу фактично загнали Україну в сучасний такий васалітет, дістали нарешті належну оцінку в нещодавньому рішенні РНБО. Так, пізно. Та все ж. Ідеться, до речі, про ті самі угоди, які, без сумніву, і призвели до трагедії у 2014-му і які багато нинішніх "пихатих патріолицемірів" свого часу потворно вихваляли. Утім, бог із ним, із лицемірством, – це ж обов'язкова риса для вічних політиків наших. Значно важливіше дещо інше. Технологія брехні. У розрізі.
Так ось, щойно з'явилося рішення РНБО, а слідом за ним ефіри соцмереж наповнилися феєричними тодішніми зізнаннями в коханні до цих угод із боку відомого суб'єкта "Порошенка", одразу ж агресивно запрацювала лже-бот-мережа. Яка сотнею гундосих "експертів ПО" швидко спробувала розхитати ідею про "Демченка, нинішнього заступника глави РНБО, який тоді у МЗС нібито і готував ці угоди".
Залишу далеко за дужками той факт, що Демченко за функціоналом відповідав у МЗС зовсім за інші напрями. Але скромно зауважу, що саме в той час – у квітні 2010 року – у статусі заступників міністра закордонних справ працювало відразу три... махрові жлобики, яких вважають нині стовпами агресивного медіаколективу Порошенка, – Єлісєєв, Клімкін, Чалий. Ще раз по складах для бездоганно обдарованих: саме ця "велика трійка" у січні – квітні 2010 року, коли оперативно і розробляли "васалітет для України", домінувала у МЗС. З усіма наслідками, що випливають.
А далі знову риторичне. Як довго можна й далі падати, якщо впевнено самих себе безжально сікти різками, а рідкісних... суб'єктів, які вічно ниють на килимках брехні, виводити за дужки? Наскільки огидний вигляд мають ботексперти, які вперто називають чорне білим і вважають за краще несамовито ображати не тих і не з того приводу? Чому, постійно звинувачуючи невинних і вихваляючи мерзотників, дехто все ще розраховує на власну успішність? Ну і головне: невже досі ще комусь незрозуміла щуряча сутність Клімкіна, Єлісєєва і тим паче Порошенка?..
Джерело: Михаил Подоляк / Facebook
