+14 Київ
"Пацифізм об'єктивно профашистський. Це елементарний здоровий глузд. Якщо ви перешкоджаєте військовим зусиллям однієї сторони, ви автоматично допомагаєте іншій. Немає жодного реального способу залишитися осторонь такої війни, як нинішня. На практиці немає жодного реального способу залишитися поза такою війною, як нинішня. "Хто не зі мною – той проти мене". [...] Вони стимулювали б пацифізм і в Росії, якби могли, але в цьому випадку їм доведеться мати справу зі складнішими дітьми. Наскільки це взагалі має ефект, пацифістська пропаганда може бути ефективною лише проти тих країн, де все ще дозволено певний ступінь свободи слова; іншими словами, це корисно для тоталітаризму".
Це написав Джордж Орвелл у 1942-му, але це безперечно застосовне і 2024 року. В Україні ми не маємо привілею відкидати історичні аналогії як надмірне спрощення. Нашу країну вже було зруйновано нацистським вторгненням, і ми бачимо дуже мало відмінностей із сучасним російським фашизмом. Росія прийшла, щоб масово вбивати, ґвалтувати і знищувати. Бо вважає це за можливе. Бо за останні 30 років дуже часто за такі злочини не було жодного покарання.
Можливо, є держави, для яких "переговори з Путіним на путінських умовах і заради збереження Путіна" можуть виявитися плідними. До наступного масштабного геноциду з боку росіян, який буде неминучим. Чому? Бо маніяк завжди повертається. Особливо, якщо він любить безкарно вчиняти злочини. Україна точно не буде країною, що заіржавіла й допомагає колективному вбивці уникнути покарання. Тут ми на власному гіркому досвіді засвоїли, що Путіну – як будь-якому лідеру тоталітарної імперії минулого чи майбутнього – не можна довіряти. І ми голосно попереджаємо про це сучасних нащадків горезвісного "колективного пана Чемберлена".
Джерело: Михайло Подоляк / Х
