+1 Київ
В експертному середовищі швидко поширюється абревіатура CRINK. Нею позначають "стратегічний агресивний картель", у якому юридично присутні Росія, Іран і Північна Корея. А фактично і неформально – ще деякі країни з багатими ресурсами. Він (картель) постає як нова глобальна загроза для Заходу, якою в минулому були країни Осі та Варшавського договору. Війна в Україні виявила військову та промислову неспроможність РФ, змусивши співучасників надавати їй суттєву допомогу. Це згуртувало союз, що від створення регіональних загроз (Східна Європа, Близький Схід, Тихоокеанський регіон) перейшов до атак на світовий порядок. Колись узагалі немислимий, сьогодні такий напад наближується через обмін ракетними, авіаційними й підводними технологіями всередині CRINK.
Україна, героїчно стримуючи РФ, не має ресурсів для протистояння всьому альянсу. Це ж узагалі нонсенс. За нас начебто західний світ, на папері потужніший за кожним параметром. Але CRINK просто швидший і цинічніший, насамперед швидший у перегонах сходинками ескалації та цинічний у свідомому знищені міжнародного права й обмежувальних конвенцій. Протидія запізнюється і щоразу виявляється надто слабкою, заохочуючи противників до більш радикальних дій. Так, відсутність реакції на масові постачання Shahed з Ірану підштовхнула РФ до купівлі іранських балістичних ракет. КНДР минувся безкарно продаж росіянам ракет, мільйонів снарядів, і тепер диктатор Кім постачає диктатору Путіну живу силу.
Очевидно, що Україна не дочекається відкриття союзниками "другого фронту". Але ми можемо розраховувати хоча б на посилення торговельних санкцій. Росія та Іран суттєво залежать від експорту енергоносіїв, деякі інші країни – від їх імпорту, і в цій битві можна перемогти, не зробивши жодного пострілу. Чого саме чекаємо?
Джерело: Михайло Подоляк / Telegram
