+4 Київ
5 липня Роману Ратушному – 27.
Іноді мені здається, що Ромина зовнішня краса може трохи застувати його справжній масштаб, не давати вповні зрозуміти, якої сили і світла людину ми втратили.
Я робила два фільми про Романа. Один на "Суспільному" разом із Володимиром Ладижцем, інший – із Babylon'13. І ось, година за годиною слухаючи Ромині інтерв'ю, відеоблоги, розумні і чесні думки підлітка, потім юнака, потім воїна, випадкові кадри з акцій, які чітко вхоплюють лицарську поставу, повний гідності погляд, неймовірну харизму, чітко розумієш, що два роки тому ми втратили майбутнього національного лідера.
Непроросле зерня, як казав Шевельов про авторів "Розстріляного відродження".
Таких "непророслих зернят", "повних людей" (теж визначення Шевельова) ми втрачаємо трагічно багато. Роман є обличчям цієї лицарської породи людей. Мені нестерпно думати про те, як ми житимемо без нього, без цих людей. Я свідомо не пишу "не уявляю", бо якраз дуже добре уявляю і знаю, як це було в історії після інших покосів найкращих.
Але все ж вірю, що ніщо не минає безслідно. Дякую Романові за його чин, за його приклад титанового морального стрижня, за опромінення тисяч і тисяч людей, яких він захопив і зарядив на все життя. Дякую!
Джерело: Мирослава Барчук / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
