Ні, "російські ліберали", репресії стали реальністю не зараз, а ще навесні 2014 року. Тільки не для вас, а для кримських татар

"Це розгул репресій!". "Це виглядає, як облави часів Третього рейху із собаками!". "Схоже, поліцейське свавілля стало реальністю!". Це і таке інше я читаю зараз у стрічках москвичів. Але в мене є уточнення. Та що ви кажете? Та невже?

Ні, "російські ліберали", "прогресивна громадськість", "яскраві публіцисти", "борці з режимом" качечками і кульками. Поліцейське беззаконня, облави із собаками, репресії, та ще й депортації до того ж стали реальністю ще навесні 2014 року. Тільки не для вас, а для захоплених у заручники вашою улюбленою Росією кримських татар.

Тоді я буквально кричав у кожній публікації: "Ви не заступаєтеся за корінний народ Криму, за який активно заступався Андрій Дмитрович Сахаров у період радянських репресій? Тоді просто чекайте – і до вас дійде черга". Дійшла. І ось – "прозріння".

Чому так пізно? Та тому що я, довго проживши в Москві, знаю головний гріх її мешканців. Окрім тотальної байдужості одне до одного і до всіх інших, це ще й тотальний расизм. Ні кримських татар, ні українців ніколи не вважали рівнею "білим людям". Почалося це з рабовласницького ставлення до приїжджих робочих, яке піднялося на "жирі" нафтоносних 2000-х, а потім, про що тоді я теж постійно говорив і писав, розрослося до неприйняття всіх навколо як рівні собі коханим (великим, росіянам, "лібералам" etc). Звідси – і швидкоплинна кримська, українська "амнезія". Про нещасну Сирію, де їхній рейх "десь далеко" утискає "якихось чорних", навіть не згадую. Сирійців узагалі вони не беруть до уваги, ніби це тварини.

Ні, я не зловтішаюся, не бажаю нікому особистих бід. Я просто констатую факт: люди (більшість із них) об'єктивно мають те, на що заслуговують. Відбувається саме те все, про що я їх п'ять років тому докладно попереджав, а вони не хотіли чути. Тепер побачили й тільки починають відчувати на собі. Відчувати себе тими самими кримськими татарами в нацистській за своєю ідеологією окупації. Людською похибкою "повернення Криму в рідну гавань", від якого аж захлиналися від щастя ті самі нинішні "лідери опозиції".

На приниження кримських татар, на страждання українців у них тоді не було алергії. Коли цькували не їх, це було зовсім не боляче.

Джерело: Айдер Муждабаев / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора