+11 Київ
Україна цього року надала Сполученим Штатам військової допомоги більше, ніж Америка Україні. Саме такий висновок напрошується з новин про відправку українських військових і техніки до країн Перської затоки для перехоплення іранських Shahed.
Під час Давоського форуму українська делегація проводила презентацію, у якій була змодельована атака Shahed по європейських містах – Парижу, Брюсселю, самому Давосу. Тоді це майже всі проігнорували. Дійсно, хто міг уявити, що бойові дрони атакуватимуть Дубай. Хоча, як пише історик Ніл Ферґюсон, самого факту, що Shahed придумали в Ірані, мало б бути достатньо.
Накопичення бойового досвіду і розвиток перевірених військових технологій – це ті переваги, які Україна щодня здобуває на полі бою. Ми здобуваємо їх жахливою ціною, але саме здатність до оборони залишається нашою головною гарантією безпеки. Якщо у середині лютого 2022 року для імітації "української загрози" російська пропаганда по всіх каналах показувала, як українці нібито обстріляли якийсь сарай у лісі Бєлгородської області, то сьогодні атака на чергову нафтобазу в Краснодарському краї може навіть не потрапити в новини.
Звісно, було б краще, якби цього досвіду в нас ніколи не було. Війна змушує по-іншому цінувати спокійне, мирне життя. Тому ми бачимо переоцінку пріоритетів не лише серед українців, які вже багато років живуть в умовах війни, але й у інших країнах – тих, які несподівано для себе зіткнулися з війною вже зараз або розуміють, що майбутня війна може бути неминучою.
Фінансування української оборони з боку наших партнерів ніколи не було благодійністю. Єдина причина, чому російські танки зараз стоять під Покровськом, а не під Будапештом чи Братиславою – це українські військові.
Незалежно від того, як завершиться війна в Україні, після неї буде сформована нова архітектура європейської безпеки, і ключову роль у ній відіграватиме Україна. Участь українських спеціалістів у захисті країн Перської затоки лише ще раз це підкреслює.
Джерело: Микола Княжицький / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
