Вихід США зі складу Міжнародного центру з розслідування злочину агресії проти України, до якого входили прокурори, котрі збирали попередні докази про очевидний злочин росіян, не був неочікуваним у світлі всіх інших подій. Також США ніколи не були великими прихильниками Міжнародного кримінального суду, їхня активна робота була винятково частиною політичного рішення, а не стратегічним завданням. Я досліджувала всі протоколи щодо заснування МКС, Кампальські поправки до Римського статуту у своїй магістерській роботі, тому цій історії вже понад 20 років, і адміністрація Трампа лише актуалізувала старе й забуте.
Це все велика трагедія для світового порядку, але не кінець світу.
Краще заявляти позиції відкрито, а не грати підкилимно проти міжнародного правосуддя. Трибунал щодо злочину агресії повинен бути заснованим на базі Ради Європи, де голос мають країни-члени. Щодо цього розпочався й досить активно тривав процес, включно з напрацюванням статуту для майбутнього трибуналу. Підтримка цього напрямку діяльності є великим блоком зобов'язань між Україною й Нідерландами, які захостили центр у Гаазі. Це ускладнює питання правосуддя для руйнівників – керівників РФ, але не закриває цю частину історії за умов належного продовження роботи Радою Європи разом із тими партнерами-європейцями. Але найбільш підвішеним сьогодні є питання позиції офіційного Києва. Якщо в межах перемовного треку буде знято з порядку денного покарання злочинців, то українські жертви майже втрачають можливість отримати законне право на правду, виплати в ході й за результатом процесу, який матиме вплив на все. І цим уже ми підіграємо агресору.
Українська влада й офіційний Київ не можуть ставити під ризик компенсаційні механізми, міжнародне право хоча б у межах нашого регіону впливу й співпраці. Тож якщо американці прогнозовано завершили цю главу, то ми лише маємо примножити зусилля. Якщо це буде частиною будь-яких домовленостей, то ті ж особи, що підуть на це, повинні нести персональну політичну відповідальність за наслідки й нові фази агресії проти України.
Джерело: Aivazovska Olga / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора