+1 Київ
Підкладені гранати мамі Віталія Шабуніна – це такий спойлер 2021 року. Анонс того, що нам закриватимуть роти всіма можливими способами.
Що час, коли зважали на міжнародну спільноту, на акції протестів, на резонанси у Fаcebook, минув. Що розтоптане правосуддя і безкарність у справах активістів остаточно зробили свою справу – дозволили чинити насильство й надалі.
Що медійні кампанії із "соросятами", із "хунтятами", "грантожерами" досягли своєї мети – велика частина суспільства вважає, що так їм і треба. Багато хто мені так і пише: а чому ви вирішили, що активісти недоторканні? Ну так, нехай їх б'ють і вбивають, цих клятих активістів, поливають лайном із телеекранів і цілими ботофермами. Бо дістали своєю активністю, заважають нашим сонцесяйним лідерам і олігархам наводити лад у країні.
На велике нещастя, усі ці недалекоглядні люди, якими так легко маніпулюють олігархічні ЗМІ, не розуміють, що після того, як остаточно розправляться з активістами, прийдуть за кожним із них. А захистити їх уже буде нікому.
Багато ЗМІ просило мене написати підсумки року. Ось вам мій підсумок. Правосуддя ми втратили задовго до 2020 року. Межу дозволеного переступили у 2018-му, коли була здійснена серія нападів на активістів і облита кислотою Катя Гандзюк.
У 2020-му ми як країна втратили здоровий глузд та інстинкт самозбереження.
Остаточно була стерта межа норми. Ми відкрили "ящик Пандори" імені Татарова. Показали владі, наскільки ми слабкі і роз'єднані. І тим самим дали карт-бланш добивати нас по одному.
А ще 2020-й – це рік повного інтелектуального локдауну (с). Причому як влади, так і опозиції, так і частини громадськості. "Неначе люди подуріли" (с). Із цього розумового дна треба якось виборсуватися. Нехай це буде нашим спільним надзавданням на наступний рік.
Щиро бажаю всім нам солідарності в новому році. Не тієї, яку практикує партія одного президента, а справжньої. Із розумінням, що демократія неможлива без сильного громадянського суспільства. Що громадянське суспільство – це ті активні громадяни, які роблять свою роботу незалежно від політик партій, персоналій у владі, а відтак, не користуються популярністю в жодному з політичних таборів. Але тим більша їхня цінність для нас із вами, тих, хто хоче руху вперед.
Рух уперед – це перестати жити виборами 2019 року. Перестати жити в парадигмі "По vs Зе". А думати про те, що нас чекає завтра.
І пам'ятати, що що б на нас не чекало в туманному завтра, ми все зможемо разом. Підтримуючи тих, хто ще має сили тягнути. Іноді підхоплюючи ініціативу. Критикуючи, сперечаючись, дискутуючи, але ніколи не добиваючи своїх же.
Будьте розумними в новому році. Читайте книги. І менше Facebook.
Ми переможемо.
Джерело: Ольга Решетилова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
