Ракети, які розірвалися під Житомиром, пролетіли прямо над будинком моїх батьків, будинком, де я народилася і виросла. Із 24 лютого вони там літають дуже часто. Наприкінці лютого – березня, коли ми всі разом були в Житомирі, небо над нами безкінечно гуло.
Усе це летіло й летить із території Білорусі. Із боку наших миролюбних сусідів, які так боялися залізти у взутті на лавку, щоб не дай боже не бути такими агресивними, як українці на Майдані.
Я зовсім не сподіваюся, що хтось із них зрозуміє свою фатальну для нас усіх помилку, що до когось із них дійде, що пацифізм і бажання завжди залишатися в білих шкарпетках – це провальна стратегія боротьби проти зла.
Я лише хочу подякувати тим українцям, хто цю істину розумів наприкінці 2013-го – на початку 2014 року, узяв шини й "коктейлі" і ціною свого життя та здоров'я перетягнув нас усіх на сторону світла.
Джерело: Ольга Решетилова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора