+1 Київ
До 2022 року Путін вважав Навального й мене однаково небезпечними для себе. Ми обидва потрапили до його лап.
Більшу частину недавнього минулого я не був симпатиком Олексія Навального. Для мене була образливою його позиція щодо нападу Росії на Грузію 2008-го й після анексії Криму.
Але люди можуть змінюватися. І позиція Навального теж змінювалася, особливо після його отруєння й героїчного повернення до Росії.
Від самого початку він засудив повномасштабне вторгнення й закликав до цілісності України в міжнародно визнаних кордонах.
Після того як за кілька днів після вторгнення я був отруєний у грузинській в'язниці важкими металами, а до того моє побиття і приниження показали на ТБ, Навальний публічно вибачився перед грузинським народом за його висловлювання 2008 року, а також закликав припинити нелюдське ставлення до мене.
Я знаю, що багато українців і грузинів йому все одно не пробачило, але я все ж вважаю, що в його ситуації висловлювати такі зміни в позиції потребує додаткової мужності.
Свого часу Путін вважав мене своїм головним ворогом на пострадянському просторі (звісно, зараз у цій категорії впевнено лідирує Володимир Зеленський, а Навального – усередині Росії.
Ба більше, Путін відмовлявся називати Олексія на прізвище й посилався на нього яĸ на російського "Сааĸашвілі". Так, на великій пресконференції у 2017 році Путін заявив у відповідь на запитання про Навального: "Я не хочу, щоб Сааĸашвілі бігали російськими дахами та площами".
Щодо мого сьогодення, то він уже у 2008 році твердо обіцяв Саркозі підвісити мене за яйця. Погрозу, яку він пізніше повторював на пресконференціях. Тобто я – єдина людина у світі, яку Путін обіцяв убити і яка ще жива.
Грузинська влада, а особливо силові структури повністю під контролем російських спецслужб. Я нещодавно слухав інтерв'ю Євгенії Кара-Мурзи, і виявилося, що симптоми, які спостерігаються в її чоловіка після отруєння, на 100% аналогічні моїм симптомам.
Саме тому Україна, Франція, Польща, Литва та Європейський парламент вимагають мого звільнення. Цього вимагає й більшість грузинського народу, але все це поки що розбивається об опір російсько-грузинського олігарха Іванішвілі, який повністю пов'язаний із Москвою.
Мій порятунок залежить від успіхів ЗСУ, і в цьому я один із багатьох, хто потрапив до лап зла.
Джерело: "Українська правда"
