0 Київ
Я був [на саміті НАТО] в Бухаресті, так от Вільнюс – зовсім не Бухарест. Бухарест був дорогою в нікуди. Вільнюс прямо веде до членства України [в НАТО на саміті] у Вашингтоні наступного року, коли президент Байден розраховує йти на вибори на платформі української перемоги, російської поразки й розширення НАТО.
2008 року наші західні партнери попросили мене попросити президента Ющенка сказати, що Україну влаштовують формулювання Бухареста, що він половинчасто, але зробив. І я зробив те саме. Такими тоді були правила гри, оскільки не було ще війни.
Зараз ніхто не має права вимагати від президента Зеленського дипломатичності. Він – героїчний лідер країни, що воює.
Ось чому я вважаю цей саміт вкрай успішним для України. Насамперед це був повністю український саміт. Світ НАТО крутився навколо України, а це багато чого варте.
Провідні західні країни змагалися одна з одною, щоб не приїхати до Вільнюса з порожніми руками. Хтось із далекобійними ракетами прибув, хтось із сотнями мільйонів додаткової військової допомоги.
Відсьогодні набуде чинності формат ради Україна – НАТО, який дасть змогу Україні в будь-який момент задіяти юридичний механізм Альянсу. Україна реально стає частиною структури НАТО, і слово України стає дуже високим.
Україна стала на прискорений шлях членства, і головне досягнення для нас, що прибрали вимогу плану дій щодо членства (далі – ПДЧ). Усе дуже просто – якби залишили ПДЧ як вимогу для України, це було б ще мінімум два-три роки бюрократичних процедур на шляху членства до НАТО.
А зараз нам дали процедуру Фінляндії та Швеції. А за умов наявності політичної волі – це питання кількох тижнів. А після української перемоги політична воля буде автоматичною. Треба окремо підкреслити дискусії щодо гарантій безпеки – і це точно не Будапешт.
Тому Україна здобула історичну дипломатичну перемогу у Вільнюсі. Зараз головне продовжити нашу позитивну тенденцію на фронті й довести її до переможного кінця.
І ще Зеленський реально просто сяяв у Вільнюсі. У світі не залишилося справжніх лідерів. Він реально став лідером вільного світу, і цим не можна не пишатися. Мене реально переповнювала ця емоція, коли я дивився репортаж із підняттям прапора з Вільнюса.
Джерело: "Українська правда"
