ГОРДОН
 
 
Надія Савченко

Екснародна депутатка України, позафракційна. Колишня військовослужбовець Збройних сил України. У 2015 році отримала звання Героя України.

ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Тимошенко – найхолоднокровніше, найбезжальніше, найлукавіше створіння, яке мені доводилося бачити в житті

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою

Я, Надія Савченко, як виборець, а не політик, думаю про все, що зараз коїться в українському політикумі.

Як лідер для України Гриценко при всій своїй силі, амбіціях і навіть чесності – слабак!

Анатолій Гриценко. Особисто я бачила його "вживу" три рази в житті по п'ять хвилин.

Першого разу, коли мені було 23 роки, я була рядовим Збройних сил України, оператором ПТУР-26 протитанкового відділення 13-го окремого батальйону 95-ї бригади аеромобільних військ і збиралася вступати в ХУПС (Харківський університет Повітряних сил) на льотчика-винищувача. Анатолій Гриценко тоді був міністром оборони України.

Не думаю, що він мене пам'ятає з того часу, коли як міністр оборони дав мені дозвіл як особі жіночої статі вступати до вищого військового навчального закладу на льотну посаду.

Другого разу я бачила Гриценка і його сина вживу на Майдані 2013 року. Я бачила його серед людей якихось п'ять хвилин. Я подивилась йому в очі і в обличчя й побачила, що він дуже розгублений і задуманий. Не думаю, що він мене бачив, чи помітив, чи згадав ту дівчинку-рядового, якій дав шанс розправити сили і яка стала офіцером Повітряних сил ЗСУ. Але я його бачила таким самим, як і тоді, коли прийшла до нього на прийом до міністра оборони України, тільки постарівшим і замученим, і трохи не адекватним щодо подій на Майдані філософом, але щирим.

Третього разу це вже було тоді, коли Анатолій Гриценко, який був політиком, мав свою політичну силу і думав про співробітництво чи об’єднання із Садовим або Саакашвілі, але вже знав, хто така Надія Савченко. Ми зустрілися на якомусь з ефірів, і це була буквально мить. Навіть не пам’ятаю, чи ми привіталися, але, здається, я якось намагалася йому подякувати, що колись як міністр оборони України дав мені шанс літати.

І що ж я побачила тоді при зустрічі з політиком, яким Гриценко був уже давно, як молодий новий політик Надія Савченко? Я побачила, точніше відчула, якийсь холод (мороз), якусь заздрість і несприйняття мене з перших секунд контакту. Мені було дивно і неприємно. Але я вирішила більше не зустрічатись і не наполягати. Розмови вела переважно із Саакашвілі із цієї трійки політиків Гриценко–Саакашвілі–Садовий.

Що я бачу зараз. У в’язниці дивлюсь телеефіри і бачу Анатолія Гриценка, який бореться із собою, намагається від "зробленого політика" до людини, такої, яким я його бачила на Майдані – справжнього, занепокоєного, наляканого, мислячого, філософа і людини, яка шукає вихід для України щиро, а тому є справжньою, збентеженою і намагається контролювати себе та не робити помилок, навчений уже довгим життєвим досвідом. Він не говорить, принаймні намагається, про людей погано. Говорить дуже толерантно, і в ньому це не тому, що його західні політтехнологи обтесали під європейську толерантність, по своїй суті Анатолій Гриценко (змолоду) ще той самодур, упертий і одинак у своїх діях та рішеннях (це за чутками, які ходять у позаколуарних колах серед політиків), а тому, що Анатолій Гриценко вже стара людина в тому віці, коли набирається мудрості і самоконтролю, тому він більше не говорить різких речей, а говорить обґрунтовано, обережно, але тримаючи свою лінію.

Про його команду. Із ним залишилися ті, хто зміг витримати його складний характер, і ті, "хто стрибає на того воза, який везе"… Таким був і ситуативний союз Гриценко–Саакашвілі-Садовий, зараз лишився Гриценко-Садовий, принаймні офіційно, публічно… Але в команді Гриценка є люди, які хочуть його використати і робити своє, а не те, що декларує сам Анатолій Гриценко.

Мінуси Гриценка як кандидата в президенти: його хворобливе честолюбство і гра в довгу. Він дуже давно хоче бути президентом і давно до цього йде, як і Юля Тимошенко, а ще (за плітками) цього хоче його дружина, ще більше ніж він.

Мої передбачення. Як виборець я маю на це право. Якщо Анатолій Гриценко стане президентом, він упорається.

Найближчими роками Україну чекають найтяжчі роки незалежно від того, хто стане президентом, в Україні все одно буде війна світова, якщо не трапиться дива...

Україна повинна стояти "на двох ногах", щоб розвиватися і вижити в геополітиці, і ці дві ноги повинні опиратися на україноцентризм. Поки у нас права нога опирається на західний світ, а ліва – на Схід. Ми постійно стоїмо на розтяжці, і нам постійно підпилюють одну із "ніг" – то праву, то ліву, через це ми постійно падаємо на коліна.

Анатолій Гриценко через свій однобокий характер і те, що не зможе встежити за всім, що будуть крутити олігархи за його спиною, не зможе контролювати ні корупцію в країні, ні тримати баланс двох ніг. Попри його похилий вік він так і не набрався ні мудрості, ні навіть сили – він не набрався і вже упустив той момент, коли, можливо, у нього ще була рішучість діяти сміливо. Анатолій Гриценко при всій своїй силі, амбіціях і навіть чесності – для лідера України він слабак! Бо свого часу не навчився боротися за Україну до кінця! А завжди діяв обережно, не йдучи на самопожертву. Політичну репутацію України такий лідер, можливо, врятує, але Україну в такій ситуації – ні!

Садовий не просто не відчуває всієї України, він навіть не відчуває Галичини

Я, Надія Савченко, як виборець, а не політик, про Андрія Садового. Маю право.

Садового я бачила один раз у житті, коли вже вирвалась із російських в’язниць, у Львові. Ми говорили дуже коротко на якомусь святкуванні якоїсь події, уже не пам’ятаю.

Андрій Садовий був небагатослівним, але він здивувався моєму ходу думок. Я йому тоді сказала (це було ще до сміттєвого колапсу у Львові): "Якщо ти побудуєш сміттєвий завод, будеш героєм, якщо утопиш місто у смітті – будеш покидьком. Будь мудрішим. На випередження збудуй сміттєзавод".

Яким мені видався Садовий. Людина, яка самостійно не думає, але самостійно жадібно відчуває. Він абсолютно "роблений" політик західного типажу. А роблений він із дуже закомплексованого хлопчика, і зробив його психіатр Олег Березовець (чи психолог він), який і отримав за це місце голови фракції партії Садового "Самопоміч" (знову ж таки пишу цю інформацію з пліток, які мені розповіли львів’яни). Кажуть, що Березовець учив Садового не боятися говорити і виходити на публіку, тримаючи в руках глечик, щоб відволікати енергію невпевненості. Згодом Садовий навчився говорити без глечика.

На жаль, роблячи із Садового політика під "євро…", мера Львова так ніхто і не навчив бути чесною людиною, а не корупціонером і не бути таким жадібним.

Якщо Садовий стане президентом. Це нуль! Він не просто не відчуває всієї України, він навіть не відчуває тієї Галичини, яку спробував відтворити у проплачених націоналістичних галицьких рухах і мікропартіях. Він духу українського не відчуває, чим ми пов'язані від заходу до сходу України, не розуміє, бо він і його рід за це кров’ю не платили! Він не те що президентом України, він мером міста Львів бути не вартий!

Йому максимум – старостою села у Польщі десь на прикордонні з Україною бути. У Польщі вже демократія і закон відбулися, тому корупцію йому там розводити не дадуть, а тільки працювати. В Україні Андрій Садовий і його команда взагалі не потрібні. Вони орієнтуються тільки на одну десяту України, а країна ціла, одна і неподільна! Бо якщо думати про десяту частину України, отже, це думати про те, до якої сусідньої країни із Заходу до Сходу приєднати цю десяту частину України, а це і є сепаратизм! У житті б не голосувала за Садового!

Другий строк Порошенка – це смерть для України

Про Порошенка як президента. Це гаплик! Без цензури! Людина – повне гниле, жадібне чмо, яке уявило себе богом. Його другий строк – це смерть для України і повний хазарський каганат! Це все!

Про Ляшка як президента. Це крах! Хто йому тільки "й чого не давав" і що він тільки в кого не "брав". Хто  і як з олігархів ним тільки не крутив. 

Уявіть собі, українці, як і хто буде "мати" і крутити Україну при такому президенті?! Вірять тому, що вилітає з його кривого рота, тільки бідолашні "сірі і темні" люди. Це продажний клоун, а не президент!

Я, Надія Савченко, як виборець, а не політик, маю право! Про Тимошенко як президента. Це найхолоднокровніше, найбезжальніше, найлукавіше створіння, яке мені доводилося бачити в житті.

Я бачила Юлію Володимирівну на всіх Майданах і революціях. Я ніколи не була знайома з нею особисто, навіть тоді, коли бачила її, стоячи в перших лавах на акціях "Україна без Кучми", коли мені було ще 19 років, чи коли тримала оточення на Майдані у 2014 році, коли вона була на сцені в інвалідній калясці.

Я ніколи не відчула бажання чи потягу з нею заговорити чи познайомитися, бо ніколи не бачила в її очах вогню життя і щирої правдивої боротьби, тільки холодний цинічний розрахунок.

Потрапила я в політику за її сценарієм, або за сценарієм, який написала і придумала її команда. А команда в неї дійсно є. Це один із небагатьох прикладів у сучасній українській політиці за класичним типом, де партія лідерського типу має розгалужену структуру за типом комуністичної партії у СРСР. От тільки, правда, команда в неї, під стать лідеру, але на публіці всі вони вміло це приховують і малюють образ білих, пухнастих і непорочних! А ще, це команда, переважно, старих і хитрих лисів, які в політиці вже не раз обпікалися і тепер завжди діють дуже обережно, щоб не нашкодити своїй репутації і рейтингам.

Така, прогнила через бюрократію та корупцію, команда Тимошенко від гори донизу. На всіх ешелонах регіональних рівнів, кожен скаржиться тихцем на лідера і верхівку партії, тихо робить свою корупцію на місцях, а під час зустрічей із лідером робить лицемірну посмішку і награну радість та імітує відданість "богині" партії… Я все це бачила і чула особисто, поки була в партії "Батьківщина". Обдуреними і щиро вірячими залишаються тільки рядові партійці, які легковірно повелися на вміло створений іміджмейкерами і політтехнологами образ Юлії Тимошенко. Людям хочеться вірити в милосердну матір Терезу і в те, що все буде добре, і хтось це "добре" зробить за них.

Коли я вперше познайомилася і поспілкувалася з Юлією Тимошенко, я жахнулася, тому що мої перші інтуїтивні відчуття були правдивими. Вона холодна фарфорова лялька, без душі для людей, до яких так часто промовляє: "Любі мої…" Якщо в неї і є жива душа, то тільки для своїх близьких і наближених. Я такою точно не була, та і українці теж! Але водночас вона крізь холод і ботексно-пластичний фарфор аж світилася чорно-жовтим полум’ям честолюбства, жаги влади і хворобливого нав’язливого бажання всього життя стати президентом!

Якщо Тимошенко стане президентом, Україна буде виживати сама! Українці будуть кинуті напризволяще! Вона – не державник і не стратег. Вона – "базарна баба" точно така ж, як і Порошенко  "барига"! У неї в пріоритетах помста всім, хто в політиці обійшов чи кинув її. Перерозподіл корупційних потоків олігархів, які її не підтримували, до тих олігархів, які з нею дружили… Україна знову буде в багні, а з екранів від політиків з команди Тимошенко знову буде бла-бла-бла популізм. Кабала хазарського каганату для українців продовжиться, та ще й зі здачею українських земель, щоб стримувати війну по всій Україні, або зі світовою війною; тут вже як Путіну захочеться, особливо на Юлю він дивитися не стане! В особі Тимошенко ми не отримаємо другої Маргарет Тетчер чи навіть Меркель, і тим більше ми не отримаємо матір Терези. Ми дійсно отримаємо "смерть з косою"!

Її команда "Батьківщина" не справиться із ситуацією, яка є і ще буде в Україні, навіть не тому, що вони вже давно старі і "пропалені" спотвореною політикою, яку самі ж і спотворили. А тому, що вони ніколи не були, не хотіли бути і не пробували бути іншими! Вони для того і йшли всі в політику, щоб реалізувати свої наймерзенніші, найогидніші, для порядної людини, таланти! І успішно роблять це вже 26 років, грабуючи Україну і плодячи своєю школою БЮТ-"Батьківщина" нові покоління таких самих лицемірних, цинічних, популістичних корумпованих політиків. Прикро дивитися, як у молодих "батьківщинівців" із часом, чим вище вони підіймаються по кар’єрних сходах, тухнуть очі, які горіли полум’ям пошуку можливості щось змінити на краще, і набираються чорно-жовтого жадібного мертвого полум’я.


Джерело: "ГОРДОН"

Савченко: Коломойський буде ставити на стару первірену подругу Юлю, хоча і без особливої любові до неї. Просто він завжди ставить на коня, що везе. Читайте другу частину матеріалу.

Блог відображає виключно точку зору автора. Редакція не несе жодної відповідальності за зміст та достовірність матеріалів у цьому розділі.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 
 
 
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 

Свіжі блоги