Нам потрібна не просто зброя, а наступальна зброя. Одна справа оборонятися, а інша – звільняти свою територію

День розпочався з гарної новини з Бердянська, де було потоплено ворожий десантний корабель. Учора ЗМІ з посиланням на Пентагон писали, що частину орків відтіснили від Києва на 25–35 км. Здавалося б, тренд явно на перемогу.

Але на тлі новин про успіхи України губляться (свідомість просто не хоче їх сприймати) повідомлення, які б змусили нас мислити реалістичніше. Наприклад, про посилення обстрілів ворогом Чернігова та Маріуполя. Або про те, що, за підрахунками Пентагону, загарбники ще не використали "значної кількості крилатих ракет наземного запуску, балістичні ракети малої дальності та балістичні ракети середньої дальності". Або про те, що на північно-західному напрямку ворог залишається від Києва на відстані лише 15–20 км, ба більше, росіяни там окопуються та готуються до оборони. А сторона, що обороняється, як відомо, завжди зазнає менших втрат, ніж та, яка наступає. А стороною, яка наступає, тепер стаємо ми…

І ось тут – плавний перехід до сьогоднішнього саміту НАТО та жорстокої реальності. Гріх скаржитися на блок, оскільки ми і так воюємо зброєю, яку країни НАТО могли б і не давати. Але! Нам потрібна не просто зброя, а наступальна зброя. Одна справа оборонятися, а інша – наступати, звільняти свою територію.

...Війну не виграти без наступальних озброєнь. Без ракет середньої дальності. Які можуть бути засобами стримування. Наголошую – стримування, а не агресії, яка б загрожувала російській території великими руйнуваннями. Без повноцінного ленд-лізу ми можемо лише оборонятися. Але неможливо довго ефективно захищатися без надійно ешелонованої системи протиповітряної оборони, яка збиває ворожі балістичні ракети на великій відстані, а також літаки. Проте її нам не дають. Нам не дають винищувачів". Це з позавчорашнього виступу Андрія Єрмака у британському аналітичному центрі Chatham House.

Висновки робимо самі. Але можна з упевненістю говорити, що якщо ситуація із далекобійними ППО та балістичними ракетами не зміниться, то на одному героїзмі ми до перемоги прийдемо не скоро. А затяжна війна – це більше жертв, більше руйнувань і більше дипломатичних поступок ворогові. Тому що успіхи нашої дипломатії базуються на успіхах нашої зброї. А оскільки ми не ставимо собі за мету дійти до Москви, то закінчитися все має, у будь-якому разі, мирним договором. А ось яким він буде – залежить від того, як успішно ми наступатимемо, а не оборонятимемося.

Джерело: Сергій Гармаш / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора