+2 Київ
Голосування у Держдумі за звернення до Путіна, щоб той визнав "ДНР" та "ЛНР", – крок насамперед демонстративний та політичний, бо абсолютно непрактичний. Путіну просто не потрібне звернення Думи, щоб визнати щось державою. Він робить це просто своїм президентським указом. Тому якщо із цього роблять шоу на головній політичній сцені Росії, воно розраховане на конкретних глядачів. У цьому випадку – тих самих, які спостерігають за скупченням російських військ на кордоні, перипетіями з ультиматумами НАТО та США, кібератаками й іншими джерелами напруженості, які Путін офіційно доручив підтримувати своїм дипломатам на колегії МЗС РФ. Глядачі ці – Київ, Захід та внутрішня аудиторія.
Чи підпише Путін відповідний указ про визнання "республік"? Якщо так, то це означатиме вихід Росії з Мінських угод та їхню смерть, "не приходячи до тями".
Росія в цьому випадку втрачає інструмент, за допомогою якого вона сподівалася керувати Україною після "впихування" в наше політичне тіло ОРДЛО з так званим особливим статусом. Це фактично зведе нанівець політику Росії щодо України за останні вісім років і зніме з Києва дамоклів меч Мінських угод.
Саме тому я завжди вважав можливість визнання Путіним "ЛДНР" дуже низькою. Але, подумавши і наклавши цю ситуацію на останні події, різкий поворот російської тактики ослаблення України не здається таким уже неможливим. Він може стати реальним, якщо Путін утратить надію змусити Україну виконати "Мінськ" на його умовах.
Чи є передумови до такого відчаю? Скупчення та активність російських військових на українському кордоні, ультиматуми Заходу та його залякування з метою обміняти велику війну в Європі на маленький діалог Києва з Донецьком та Луганськом, кібератаки, операції із внутрішньої дестабілізації в Україні, навіть змови щодо зміни влади у Києві – усе це було спрямовано на примус України до виконання "Мінська". І все це не спрацювало!
А Мінські угоди вигідні Росії, коли їх виконують. Якщо ж їх не виконують, то вони шкодять їй. Тому Путін теоретично може перестати битися у зачинені двері та спробувати влізти через вікно. Тобто вийшовши з "Мінська", зобов'язань за яким він і так за собою не визнавав, і "визнавши" замість них "ДНР" та "ЛНР". Що тоді?
Тоді, щоб усе-таки зберегти конфлікт як інструмент ослаблення України, "незалежні держави" почнуть воєнну кампанію зі "звільнення" їхньої "конституційної" території, тобто підконтрольних уряду територій Донбасу. Почнуть її, звісно, за участю, під керівництвом, на гроші та зброєю РФ. Це може скидатися на помсту Заходу за те, що відмовився "почути Росію", і на ослаблення України та нинішньої владної команди.
Але! Такий варіант не гарантує Росії успішного фіналу. Плюс він призведе до санкцій за вихід із мінського мирного процесу.
Тому я не вірю, що Путін підпише указ про визнання "республік". Принаймні не в найближчій перспективі. Радше його зараз демонстративно кладуть на стіл, щоб залякати Київ і Захід та змусити останнього натиснути на Зеленського з метою виконання "Мінська".
Буквально сьогодні господар Кремля на пресконференції із Шольцом просив Німеччину, Францію та США "вплинути на нинішню українську владу". Отже, він усе ще сподівається на "Мінськ"...
Але сам факт того, що Москва почала підвищувати ставки в дипломатичній грі, свідчить про те, що вона вже не впевнена в ефективності воєнного тиску на Україну. Тобто воєнний запал потроху згасає: якщо й війна, то чужими руками та локально на Донбасі.
Тому сьогоднішнє рішення Думи – це радше політичний демарш, ніж зміна політики РФ щодо Донбасу.
Але, до речі, для жителів ОРДЛО це поганий сигнал. Вони ж хочуть жити в нормальній державі. І їм довго обіцяли, що цією державою буде "велика Росія". А тут – на тобі – закріплення бандитської резервації на юридичному рівні. Облом!..
Джерело: Сергей Гармаш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
