-2 Київ
Багато питань про різке посилення останнім часом обстрілів Донецька. Багато хто в окупованому обласному центрі навіть вирішив, що ЗСУ почали наступ на місто. Кажуть, що таких обстрілів не було із 2014 року... Водночас в українських інформаційних ресурсах, як і раніше, заявляють про те, що ми по Донецьку не стріляємо... Що відбувається?
Для початку хочу нагадати, що із 2014 року багато що змінилося. Перше – з лютого 2015 року діяли так звані Мінські угоди, першим пунктом яких було "негайне і всеосяжне припинення вогню". Саме це зобов'язання сковувало Україну в діях щодо звільнення своєї території, що, зі свого боку, породило інформаційний стереотип, що ми по Донецьку не стріляємо. Хоча ми й раніше, у періоди загострень, відкривали вогонь у відповідь для ураження вогневих точок противника.
Тепер, із 22 лютого цього року, Мінських угод більше немає. Із 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, а Донецьк лежить у прямому сенсі впритул до лінії фронту. Природно, що під час війни, та ще й коли немає політичних зобов'язань щодо припинення вогню, бойові дії активізуються. І було б дивно, якби зараз, коли з Донецька та Макіївки масовано і постійно ведуть обстріли тієї ж Авдіївки чи Мар'їнки, ми не робили нічого, щоби придушити цю вогневу активність. Тому – так, ми стріляємо по території Донецька. Уже не треба цього соромитися.
Але! Ми, на відміну від росіян, не керуємося тактикою знищення міст та їхніх жителів для захоплення територій. Про цю тактику нещодавно розповів засновник батальйону "Схід", зрадник Ходаковський. Ми, навпаки, зацікавлені у збереженні і міст, і населення! Тому що нам ці міста потім відновлювати й із цим населенням співіснувати. Тобто річ навіть не в гуманізмі, а в простому економічному та політичному прагматизмі. Це перше.
Друге: у нас, на жаль, зараз жорсткий дефіцит боєкомплектів, і ми, навіть якби хотіли, не можемо собі дозволити просто обстрілювати Донецьк, як РФ руйнує Харків, наприклад. Ми дуже економно б'ємо саме по військових складах, базах ПММ, скупченнях військової техніки. Із чіткою воєнною метою – послабити противника. Бувають, звісно, і промахи, але вибачте, це війна, і суб'єктивний чинник, як і якість ще радянської військової техніки, відіграють свою роль. Тому – так, є факти, що влучають по цивільних об'єктах. Це теж нерозумно замовчувати. Коли на фронті буде більше західної високоточної зброї, жертв та руйнувань цивільної інфраструктури буде менше.
Третє: очевидно (і в Донецьку теж багато хто це бачить), що значну частину обстрілів Донецька проводять із короткої відстані, а отже, самі росіяни чи колаборанти. Навіщо вони це роблять? Відповідь на поверхні – досить просто промоніторити заголовки окупаційних та російських ЗМІ. Там акцентують не на самих обстрілах, а на тому, що "мирних жителів убивають зі зброї, яку постачає Україні Захід"!
Тобто мета цих обстрілів – створити в місті гуманітарну катастрофу, звинуватити в ній союзні нам уряди, а потім кричати про це на весь світ, щоб зупинити постачання Україні сучасних озброєнь.
У Москві розуміють, що такі постачання позбавляють її єдиної переваги перед ЗСУ – технологічної, а отже, Україна неминуче переможе. Ось для того, щоб не допустити цього, і керуючись тактикою, яку засвітив згаданий вище зрадник Ходаковський, Кремль готовий розстрілювати Донецьк та його жителів, як він убивав Маріуполь та його "російськомовне населення". Як то кажуть, той самий почерк.
Який висновок із цього всього для жителів окупованого Донбасу? Виїжджати! Окупована частина неминуче стане зоною активних бойових дій. І характер цих дій визначатиме сьогоднішня тактика сторін: Москві вигідно залишити Україні випалену землю, з мінімумом працездатного населення. І це не пропаганда, це логіка подій, зумовлена економічними, військовими та геополітичними трендами. А також здобутою практикою та історичним досвідом.
Ось усе, що треба знати і розуміти про обстріли Донецька, які почастішали останніми днями.
Джерело: Сергей Гармаш / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
