Путін уже давно вийшов зі стану крайньої упоротості

Часто натрапляю в чатику на неправильне розуміння суті Путіна.

– Він спалить усі ресурси Росії у війні з Україною. Воюватиме до останнього росіянина!

– Чому?

– Бо він – кривавий маніяк!

Путін, звісно, маніяк. І досить кривавий. Але не в тому значенні.

Людей треба розуміти. Саме так неправильне оцінювання Трампа одних привело до думки, що він завалить нас зброєю, зігнувши Путіна в дугу, а інших – що він путінський шпигун, який продасть нас із потрохами. І те, й інше – нісенітниця, яка, сподіваюся, уже всім стала зрозумілою. Моє ж розуміння Трампа за останні роки особливо не змінилося, і тому прогнози виявилися правильними.

Давайте коротко опишу своє розуміння Путіна.

Путін – людина з нульовою емпатією. Такі можуть відрізати голову кошеняті, просто щоб подивитися, а що із цього вийде. Водночас не відчують ні огиди, ні задоволення.

Можуть різати, можуть не різати. Їм пофіг, моральних і емоційних обмежень немає.

Путін у цьому плані – раціональне чудовисько, котре без найменших докорів будь-чого віддає накази, які забирають життя. До смерті інших людей він абсолютно байдужий (на відміну від своєї).

І водночас він – не відчайдушний кавалерист. Він не кидається в бездумні авантюри, він проводить обмежені спецоперації. Побачив, що можна щось легко й безцеремонно хапнути, – хапнув. Але обережно, без "олл-інів". Тільки якщо є високий шанс на успіх.

Це повзуче зло. Зло, яке пускає метастази, а не вимащений у крові ...банат, котрий бігає із сокирою й криками психлікарнею.

А от з "українською спецоперацією" вийшов промах.

Оцінка легкості здобичі стала помилкою Путіна через його надмірну ізоляцію під час пандемії, коли він кардинально упоровся. Плюс до цього додалися хибні доповіді напіврозкладеної й корумпованої силової вертикалі, мовляв, ми цю Україну жахнемо за тиждень. Народ зустріне з квітами, армія складе зброю, Зеленський у жіночій сукні втече за кордон.

Реальність виявилася іншою. Але назад Путін вирішив не здавати (було б ганебно відмовитися від своїх цілей так швидко), і спецоперація з начебто легкого призу перетворилася на повноцінну війну з тяжкими втратами.

Так от. Я вважаю, що Путін уже давно вийшов зі стану крайньої упоротості. Це не зробило його цілком адекватним, але перед нами вже не той шизик, який ліпив кринжову ахінею: "Українські військові, беріть владу у свої руки!"

А помірковано упоротий Путін мислить раціонально. Нісенітниця про печенігів і половців, яка залишається в голові й на язиці, цьому ніяк не заважає.

У такому стані свідомості, за моїми уявленнями, Путін має контролювати, коли в Росії закінчиться жировий прошарок, і вона почне пожирати саму себе. І другий варіант йому не підходить.

Тому я раз у раз і пишу, що Путін смикне стоп-кран, не довівши ситуації до "точки П".

Джерело: Шрайк / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора