+5 Київ
Лише кілька тижнів тому в соцмережах активно обговорювали, які території ми будемо міняти на які.
І коли я писав, що ви обговорюєте нісенітницю, Путін поки нічого такого не пропонує, мене лайкали, але й далі вирішували, що ж ми можемо виміняти.
Після зустрічі в Анкориджі ця тема раптово зникла із чатів, але дещо я б обговорив.
Є протилежна помилкова думка, яку зазвичай вимовляють тоном дорослого, котрий пояснює дітям загальновідомі істини: "Ви маєте розуміти, що Путіну потрібна вся Україна, на щось менше він не погодиться".
Це не так. Уже не так. Путін хотів отримати всю Україну. Якби не хотів і не вірив, що може, – не розпочав би вторгнення. Але зараз – 2025 рік, і хай яким упоротим здається Путін, він не настільки неадекватний, щоб вірити в захоплення всієї території нашої країни.
Ще у вересні 2022 року я написав пост "Чотири війни Володимира Путіна".
Там є розповідь, як реальність змінювала претензії Путіна, й ідеться, що зараз триває "третя" війна – війна за південь і Донбас.
Так от – минуло три роки, а війна так само триває за південь і Донбас.
І мені здається, що Путін "моргнув", порушивши блеф, коли повідомив Трампу, що Україна має віддати йому Донецьку область. Імхо, це і є його завдання-мінімум на цей момент.
Тобто він внутрішньо вже погодився з тим, що захоплення Донбасу можна подати як "досягнення цілей "СВО".
До того ж це не означає, що доки Донбас не захоплять повністю, Путін не зупиниться. Його претензії можуть знову змінитися, змістившись у бік реальності.
Наприклад, якщо Донецької області ще не захоплять, наступ загрузне, а ресурсна "точка П" уже буде близькою. Особисто я на такий сценарій і розраховую.
Отже.
- Фініш не такий близький, як думали ті, хто покладав сподівання на зустріч Трампа з Путіним.
- Але й не такий далекий, як думають ті, хто вважає Путіна інфернальним маніяком.
Джерело: Шрайк / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
