+5 Київ
Орбан і Фіцо, а тепер Бабіш – це не про любов до Росії, це про шантаж Брюсселя. Це політики, які свою кар'єру побудували на претензіях до Євросоюзу, хоча великою мірою саме завдяки Євросоюзу їхні країни вигребли із совка й опинилися в "золотому мільярді".
Невдячність – це базова риса популізму, яка не має національних ознак.
Ціла транснаціональна партія політиків Східної Європи звинувачує Брюссель у всіх бідах і вимагає нових дотацій і компенсацій. А для цього шукають привід, аби тиснути на Брюссель своїм правом вето. Так сталося, що на сьогодні найскладніше й найстратегічніше питання для ЄС – це підтримка України. Тому партія шантажистів при кожній нагоді й погрожує заблокувати цю підтримку.
Але коли, наприклад, Угорщині Брюссель іде назустріч і відкриває можливості для чергового траншу, Орбан знімає своє блокування, доки не з'явиться нова можливість. А його виборці тим часом вислухають чергові скигління про те, як їх обкрадають Брюссель і сусіди.
Мораль? Її не буде.
Але хороша новина в тому, що поки стратегічні союзники України в Європі не приєдналися до партії шантажистів. Хоча і в Німеччині, і у Франції, і у Великобританії теж наявні зараз тривожні тенденції.
Після виборів у Чехії влада Бабіша не буде абсолютною. На відміну від Орбана, він точно не стане однопартійним господарем країни. Нагадую, зовсім недавно президентом цієї країни був контроверсійний Земан, який наговорив багато і про підтримку Росії, й одночасно про підтримку України. Але його і Україна, і Європа, і сама Чехія вже успішно пережили.
Джерело: Sergiy Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
