+4 Київ
11 років "Азову". Тільки цього року додумалася запитати в Андрія [Білецького]: а що ж відбулося 5 травня 2014-го й чому саме це точка відліку?
У медіа й повідомленнях самого підрозділу завжди було щось на кшталт "у Бердянську було проголошено" або "з Києва партизани рушили на південь". А що харківські "чорні чоловічки" шукали в Маріуполі, було не зовсім зрозуміло.
Реальна історія така: "Чорний корпус", який уже прогримів у харківських боях, відчайдушно шукав зброю. Розуміючи, що все тільки починається і на самому героїзмі з кількома рушницями далеко не заїдеш.
Зірвавши травневий сепаратистський шабаш росіян у Харкові, Андрій зі своїми хлопцями зустрічається з Олегом Ляшком – на той момент людиною обширних політичних зв'язків. Від нього "чорні чоловічки" дізнаються, що в Бердянську вевешники втекли зі своєї військової частини, кинувши весь арсенал, який уже розтягують росіяни із сепаратистами. Харківські партизани десантуються в Бердянськ. Але є проблема: ми – не вони.
І хоча склад розграбовано, узяти звідти навіть стрілецьку зброю просто так не можна. Турчинов, Аваков, Тарута і Ко вигадують схему: легалізують "чорних чоловічків" як оперативно створений спецзагін міліції. Новоспечені міліціонери тільки вийшли з тюрем і ще нічого, крім міських боїв, не бачили. У багатьох навіть немає документів. Але є "дух, що тіло рве до бою".
У перші ж дні в новій ролі вони б'ються з південними сепаратистськими бандами й хапають у полон цілого "міністра оборони "ДНР". А вже за місяць звільняють Маріуполь. Так створювався славетний "Азов", який зараз як підрозділ зростає в корпус, а як феномен – породив 3-тю штурмову бригаду, 3-й армійський корпус, Kraken і багатьох блискучих військовиків у всіх можливих військах і силових структурах.
На жаль, є і трагічні сторінки в цій історії. Але її рухає вперед дух братерства, зухвалість, авантюризм, набуті досвід і професіоналізм і бажання помсти за своїх полеглих.
Джерело: Тетяна Даниленко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
