+5 Київ
У 2022 році запам'ятався початок війни та різні її фази. У перші місяці війни всі мої поїздки до лінії фронту, інтерв'ю з постраждалими від окупації людьми викликали в мене жах і тривогу. І нічого світлого в моїх відчуттях не було.
Але починаючи з вересня, навіть в інтерв'ю з людьми, які пережили окупацію, почали з'являтися життєстверджувальні та світлі ноти. Я помітила, що всі мої матеріали й репортажі з фронту почали змінюватися. Тому що почали змінюватися спікери. Адже якщо раніше ми розповідали лише про злочини росіян і жахалися цього, то восени ми почали говорити про перемоги.
Коли я потрапила до Херсона, це було рідкісне відчуття щастя. Люди виходили на площу, щоб підзарядитися, отримати гуманітарку. Вони були щасливі бачити українських військових, президента України та навіть українських журналістів. І це відчуття щастя дуже змінило настрій.
Потім я їздила до Лимана й Бахмута, і там уже теж були інші настрої – не такі, як навесні на блокпості Ірпеня.
Після ракет, що пролітали, найсильніше враження минулого року – те, як змінювалися настрої від місяця до місяця.
Сподіваюся, цього року ми виб'ємо росіян із нашої землі та вийдемо на таку територіальну цілісність України, якою вона має бути – у міжнародно визнаних кордонах.
Підтримуйте й вірте у ЗСУ!
Джерело: "ГОРДОН"
