-2 Київ
Війна на Донбасі оголила ще більше відмінностей між Росією і Україною. Ці відмінності настільки детально вималювалися, що тільки сліпий може їх не помічати.
Із боку Росії воюють злочинці, люди, що занепали, безробітні, авантюристи, алкоголіки. Символічно, що духовний "русский мир" захищають люмпени. Ще в Україну прийшли вбивати солдати та офіцери. Тільки вони спочатку звільнилися. І потайки, як миші, зняли свої погони. Військова честь – відчуваєте? Так і пре з усіх щілин. А як вони повертаються на батьківщину? Якщо у вигляді трупів, то від них відмовляється влада, від них за гроші відмовляються рідні, їх сором'язливо закопують подалі від сторонніх очей, як замітають сліди злочину. Якщо у вигляді калік, то вони жебракують у переходах і скаржаться, що країна їх кинула. Звичайно, кинула, адже це "русский мир" – він завжди відрізнявся вдячністю до своїх синів, та й ніколи і не були вони синами – тільки виродками, яких не шкода пустити на забій.
Я сказав, що ці люди захищають "русский мир" в Україні. Це не точно. Вони не захищають світ – вони несуть війну. Вони грабують, убивають і ґвалтують. Вони наживаються на горі і смерті. Це бандити, якими керує жага до грошей і ненависть до українців. Загалом, їм байдуже, кого ненавидіти, сьогодні – це українці і сирійці (так-так, терористи, звичайно). Учора – це грузини і чеченці. Можна ще довго опускатися в темряву цього бездонного колодязя нашої історії і завжди вони когось ненавиділи і рвалися убивати. Дна в цього колодязя немає.
Подивіться обличчя окупантів. Етика є продовженням естетики, її невід'ємна частина. І ми бачимо підтвердження цього в їхньому зовнішньому вигляді. Вони в масі своїй потворні, вираз їхніх облич позбавлений інтелекту і людяності, вони відштовхують своєю зовнішністю, своєю поведінкою, своєю мовою. Вони не поважають навіть свого супротивника, у них бруд у словах і вчинках. Вони уявили себе всім, будучи, по суті, нікчемами у плоті.
Та погляньте на українців, які воюють. Це в масі своїй освічені, інтелігентні люди, влаштовані в житті, які знають, заради чого вони живуть, заради чого вони борються. Їм ніхто не промивав мізків, бо в них є своя воля і є совість. Вони не тікали від своїх дружин на війну, щоб завести нових, вони не бігли грабувати, тому що в житті нічого не добилися – вони пішли захищати свою землю. Їхні слова, вчинки, правдиві очі, спокійні, упевнені і беззлобні. Вони люблять життя і люблять свою країну. Це принципово інші люди, які несуть у собі світло справедливості. І це світло ріже очі окупантам і вбивцям.
Українських вояків ховають усією країною. Їх пам'ятають кожного поіменно. Ними пишаються. За ним плачуть. Тих, хто повернулися безмірно поважають, дякують і допомагають.
Це війна благородства з підлістю. Честі з безчестям. Порядку з хаосом. Добра зі злом. Сьогодні українці воюють не просто за свої землі, вони стримують кровожерливий, безглуздий у своїй жорстокості, очманілий у своїй ненависті до всього навколо "русский мир" на останньому рубежі. І вони обов'язково переможуть. Я бачив їхні очі – вони переможуть.
Джерело: Александр Тверской / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
